Sanderson S. K. — Religious Evolution and the Axial Age: From Shamans to Priests to Prophets (2018)

Sanderson S. K. «Religious Evolution and the Axial Age»

Вихідні дані. Stephen K. Sanderson. Religious Evolution and the Axial Age: From Shamans to Priests to Prophets. — London; New York: Bloomsbury Academic, 2018 (серія Scientific Studies of Religion). — xiii + 300 с. 8 розділів, 2 додатки.

Автор. Соціолог-еволюціоніст (Університет Індіани в Пенсильванії; Каліфорнійський університет у Ріверсайді). Автор «еволюційного матеріалізму» (Social Transformations, 1999). Пише «як науковець, а не адвокат» релігії.

Метод. Порівняльно-історичний огляд плюс кількісні тести. Сандерсон кодує Standard Cross-Cultural Sample (186 суспільств, N = 168) і використовує дані про розмір міст (Чендлер 1987, Модельскі 2003) та імперій (Таагепера, Екхардт).

Головна теза

Схильність до релігії — біологічна адаптація («релігійний модуль»). Її конкретні форми — соціокультурні адаптації до соціоекологічних умов. Типи релігії еволюціонують кумулятивно: шаманські → общинні → язичницькі (жрецтво, пантеон) → світові трансцендентні (спасіння) (типологія Воллеса).

• Необхідні причини трансцендентності (розд. 6): інтенсивне, переважно плужне, землеробство; писемність із записами; населення близько 1 млн і більше.
• Достатні причини (розд. 7): у другій половині I тис. до н. е. урбанізація і війна, обидві після переходу до заліза, зруйнували звичні соціальні прив’язаності. Люди потребували онтологічної безпеки. Трансцендентний, люблячий Бог-рятівник став замінною фігурою прив’язаності.

Розд. 1. Що таке релігія (с. 7–24)

• Визначення: «вірування і практики, пов’язані з надприродними агентами». Сандерсон заперечує дюркгеймівському «сакральному/профанному» і ширшим визначенням Белли та Інгера.
• Ethnographic Atlas, 748 суспільств: високих богів немає в 37 %, неактивні в 33 %, активні, але не моральні — у 6 %, моралізаторські — у 24 %. Розподіл розібрано за типом господарства.

Розд. 2. Еволюційні форми релігійного життя (с. 25–49)

• Типологія Воллеса (шаманська, общинна, олімпійська, монотеїстична) поєднана з Беллою. Назви Сандерсона — язичницька і світова трансцендентна / релігія спасіння.
• Шаманізм схожий у всьому світі, бо його винаходять заново, а не поширюють. Це приклад конвергенції на спільній психобіологічній основі.
• Пантеони, за Спенсером, утворюються трьома шляхами: зсередини, через завоювання і через поширення. Кейси: ацтеки, Гаваї, Месопотамія, Рим.
• Язичницький культ переважно належить еліті. Маси мають власних домашніх і місцевих богів, близьких до общинного типу.

Розд. 3. Релігії осьового часу (с. 51–109)

Датування, як їх подає Сандерсон:

Об’єкт	Дата	Позиція
Заратустра	618–541 до н. е. (Геннінг, Гнолі 2000)	приймає «попередньо»: інакше джерела мовчать про століття до Ахеменідів (аргумент ex silentio). Альтернативи: ~1200 і раніше (Бойс, Шахбазі), 1080 (Ксанф)
Монотеїзм Ізраїлю	«Книга Закону» 622 → полон → Второісая (VI ст.)	критичне датування (Фінкельштейн і Сілберман, М. Сміт). Табл. 3.1 розходиться з текстом: 1300 проти 1200
Конфуцій	551–479	традиційна дата. Сандерсон помилково поміщає його в добу Воюючих царств
Лао-цзи	«VI ст.»	традиційна дата без критики; «Даодецзин» не згадано
Упанішади	~700–300	—
Будда	563–483 або 445–365	не вирішує: «рання або середня фаза»
Махавіра	не датовано	—

У підсумку майже все опиняється у VI ст. до н. е., бо традиційні й критичні дати змішано (порівн. Samoaudyt_osovoho_klastera_za_Provanom).

• Зороастризм: перший близькосхідний монотеїзм, дуалізм, суд, рай і пекло, воскресіння, спаситель. Закріпився через Ахеменідів, потім зазнав повторної паганізації (Зенер).
• Юдаїзм: шлях від ханаанської релігії через монолатрію й рух «лише Ягве» до реформи Йосії та полону. Тло — імперії-хижаки (Ассирія 721, Вавилон 586). Вайнфельд: Ізраїль — перший голос проти імперіалізму.
• Християнство: поширювалося містами, мережами діаспори (Старк: 1 000 у 40 р. → 6 млн у 300 р. → 31,7 млн у 350 р.). Церква як родина, догляд за хворими під час епідемій.
• Конфуціанство і даосизм: відповідь на безлад. Даосизм став релігією спасіння для мас. Масперо: проблеми особистої релігії виникли «майже одночасно» на Хуанхе й у Середземномор’ї, паралельно, без дифузії.
• Індуїзм і буддизм: виросли з одного середовища зреченців. За Реатом, це паралельні розробки, а не відгалуження. Бгакті виникла в обох незалежно.
• Схід і Захід (за Вебером і Шлюхтером): 12 рис Близького Сходу (трансцендентний особовий Бог, людина як знаряддя, заборона образів, есхатологія, нетерпимість…) проти 16 рис Східної й Південної Азії (багато богів, людина як посудина, коло перероджень, медитація, толерантність, ікони…). Причин відмінностей автор не знає і прямо це визнає.
• Що було нового: монотеїзм (лише Близький Схід і частково індуїзм), трансценденція (неповна в Азії), спасіння (єдина риса, спільна для всіх, отже ядро), суворіший Бог, занепад тваринних жертв.
• Дифузію визнано лише на осі Іран → юдаїзм → християнство (Кон, Зенер: воскресіння, рай і пекло, спаситель, остання битва).

Розд. 4. Пояснення релігії (с. 111–139)

• Сандерсон відкидає Дюркгейма (8 заперечень) і Маркса як загальні теорії. Найкращою соціологічною теорією вважає раціональний вибір Старка і Бейнбріджа (релігія як компенсатор).
• Ядро його пояснення:
  • онтологічна безпека (Малиновський, Гідденс, Норріс та Інглгарт);
  • теорія прив’язаності (Боулбі → Кіркпатрик): Бог — «тиха гавань» і «надійна база». За гіпотезою компенсації Бог заміщує природні прив’язаності, коли їх бракує. У 80 % і 53 % навернених до культів була погана прив’язаність до батька і матері, у контрольній групі — 23 % і 7 % (Ульман).
  • Кіркпатрик застосовний переважно до великих суспільств, бо в малих родинні прив’язаності сильні.
• Із когнітивної науки приймає HADD та інші когнітивні механізми, але відкидає позицію «релігія — побічний продукт за замовчуванням».

Розд. 5. Релігія як еволюційна адаптація (с. 141–162)

• Шість ліній доказів:
  • шаманські змінені стани в мисливців-збирачів (Вінкельман; «шаманський синдром» Макклінона);
  • здоров’я (Кеніг);
  • народжуваність (гаредим 6,6);
  • дитячий природний теїзм;
  • ритуал і ОКР (Фіске: «ритуальний модуль» — межі й порядок під загрозою);
  • масштаб зусиль, які люди вкладають у релігію.
• Успадковуваність релігійності 0,28–0,72. Висновок — існує «релігійний модуль».

Розд. 6. Соціокультурна еволюція релігії, 1 (с. 163–190)

• Критика дарвінівської культурної еволюції: варіації цілеспрямовані, одиниць немає, пояснень макроеволюції немає. Позиція Сандерсона — еволюційний матеріалізм: демографія, екологія, технологія й економіка як імовірнісні причини. «Самі причини соціокультурної еволюції еволюціонують» (с. 174). Історичні теорії описують паралельну й конвергентну еволюцію.

• Тест на SCCS (порядкова логістична регресія, N = 136, псевдо-R² = 0,659). Значущі лише:

  • субсистентна економіка (станд. 1,063);
  • писемність із записами (0,994);
  • розмір суспільства (0,765).

  Політична централізація, стратифікація, ремісниче виробництво й суверенні рівні незначущі.

• 68 % світових трансцендентних суспільств мають плужне землеробство і письмо із записами. Критичний поріг — близько 1 млн населення.

• Застереження (примітка дайджесту): 37 «трансцендентних» суспільств вибірки здебільшого перейняли світові релігії ззовні. Тест описує умови прийняття, а не незалежного винайдення. Проблему Гальтона Сандерсон не обговорює.

Розд. 7. Соціокультурна еволюція релігії, 2: осьовий час (с. 191–220)

Критика наявних пояснень:

• Взаємовплив (дифузія). Старк тверджень не доводить. Модельскі (Конфуціанство → Буддизм → Християнство → Іслам) не показує механізму навчання. Сандерсон визнає вплив Ірану на юдаїзм і християнство та зв’язок індуїзму з буддизмом. Але між Близьким Сходом і Індією чи Китаєм у 650 р. до н. е. суттєвих торгових зв’язків не було: «світова ойкумена» Вілкінсона охоплювала лише Східне Середземномор’я, Північно-Східну Африку й Південно-Західну Азію. Індія й Китай увійшли до неї близько 200 р. до н. е. (Шовковий шлях), коли всі осьові релігії, крім християнства, вже існували. Аналогія із землеробством: щонайменше 4 незалежні осередки. Великі відмінності в формі (монотеїзм / не-монотеїзм; рай / вихід із кола перероджень; ікони) свідчать на користь паралелізму.
• «Світові імперії потребують світових релігій» (Лерро, Коллінз, частково Вебер). Табл. 7.1: з перелічених імперій 12 язичницькі, 4 — з трансцендентною релігією (Персія, Маур’ї, Цінь, Хань). Язичницькими лишилися Єгипет, Шумер, Аккад, Ассирія, Вавилон, хетти, Рим, монголи (~10 млн миль², найбільша імперія), ацтеки, інки. Серед неімперських держав з язичницькою релігією — фінікійці й карфагеняни. Язичницькі релігії краще служили імперіям. Світові релігії спершу протестували проти імперій, а владі стали служити пізніше, як екзаптація (Гулд і Врба), а не адаптація.
• Внутрішня динаміка (Вебер): раціоналізацію ідей здійснюють літерати. Сандерсон приймає це як перший крок двоетапної моделі: ідеї виникають, а соціоекологічний контекст відбирає ті, що поширюються.
• «Великі боги» (Норензаян) відкинуто: моралізаторські високі боги є лише у 30 % вождівств і 42 % держав SCCS. Кооперацію у великих суспільствах пояснюють ринки, право й сила.
• Теорія життєвої історії (Бомар та ін.) відкинута:
  • власні дані авторів: споживання енергії в Греції, Індії й Китаї ~21 000 ккал на особу за добу, а в Єгипті й Месопотамії (без осьового прориву) ~22 000;
  • осьові релігії пронаталістські; полігінія й ранні шлюби в Індії та Китаї відповідають «швидкій», а не «повільній» стратегії.

Власна теорія: урбанізація, війна, зруйновані прив’язаності.

1. Перехід від бронзи до заліза (~1200 до н. е.) дав залізні плуги та залізну зброю.
2. Плуги → більший надлишок → ріст населення → урбанізація, яку підсилюють торгові мережі. За Чендлером, міст із 30 000+ мешканців: 8 у 2250 р. до н. е. → ~20 (1 млн мешканців) у 650 → 51 (~3 млн) у 430 → 55 (~4 млн) у 200 до н. е. → 75 (5 млн+) у 100 н. е. У 650 р. 62 % населення великих міст жило в регіоні, що дав зороастризм, юдаїзм і християнство. Щільність: Антіохія ~50 000, Рим ~150 000 осіб на милю².
3. Залізна зброя → більше загиблих → війна. У Воюючих царствах армії по мільйону (Цінь, Чу), масові страти. Ассирійський терор як тло класичного пророцтва (Вебер).
4. Імперії й війни взаємно підсилюють одна одну.
5. Урбанізація й війна → розрив родинних мереж, життя серед чужинців і чужих етносів, знеособлення, міські злидні (Старк про Антіохію), втрата онтологічної безпеки.
6. Літерати й пророки розробляють доктрини трансцендентних, люблячих, милосердних богів-рятівників.
7. Більшість пророків відкидається. Приживаються ті, що резонують із масами.
8. Згодом держави кооптують світові релігії (екзаптація).

Кількісний тест (Модельскі, Екхардт; дані по століттях, логарифмовані):

Регіон	Релігії × імперія	Релігії × міста	Імперія × міста
Близький Схід	0,740 (31)	0,895 (14)	0,783 (14)
Китай	0,406 (19)	0,868 (12)	0,245 (11)
Індія	0,836 (14)	0,829 (12)	0,814 (7)
Світ	0,754 (31)	0,957 (14)	0,894 (14)

OLS-регресії: на Близькому Сході значущі обидва чинники (урбанізація β = 0,531, імперія 0,464). У Китаї урбанізація β = 0,864, імперія незначуща. У світі урбанізація β = 0,756, імперія незначуща (N = 11–14). Війну перевірити кількісно неможливо: даних немає. Сам автор називає результати такими, що підтримують тезу «ледь-ледь».

Розд. 8. Релігія: минуле, теперішнє, майбутнє (с. 221–235)

• «Релігійна абстрактифікація» (персоніфікації природи → віддалені творці → антропоморфні боги → Єдиний Бог). Благоговіння перед богами віддзеркалює стратифікацію. Загального прогресу немає, лише прогрес відносно соціоекологічних умов.
• Атеїзм — продукт екзистенційної безпеки, а не науки. 137 країн: індекс якості життя β = 0,470 (p < 0,01), вища освіта β = 0,232 (незначуща).
• Майбутнє: фундаменталістські деномінації в США ростуть (Асамблеї Бога +242 %), ліберальні скорочуються. Релігійні популяції мають вищу народжуваність (Кауфман). Позиція щодо Нового атеїзму — «взаємне співіснування» (Гулд).

Додатки

• A: SCCS — 30 шаманських, 89 общинних, 12 язичницьких, 37 світових трансцендентних суспільств; 10 без даних, 8 «надто місіонізованих».
• B: найбільші міста (Чендлер) у 650, 430, 200 до н. е. і 100 н. е. та порівняння з Модельскі. Для перевірки:
  • Єрусалим стабільний, 45–51 тис. (650–200 до н. е.);
  • у 430 р. Тір, Сідон і Карфаген не менші за грецькі поліси;
  • міста Гангу доби Будди (Раджагріха, Шравасті, Вайшалі, Паталіпутра 100 тис.) з’являються в зрізі 430 р.;
  • оцінки Чендлера й Модельскі для Китаю розходяться до 2,4 раза.

Оцінка джерела

Сильне	Слабке
Явна причинна модель із матеріальним рушієм і психологічним механізмом (прив’язаність)	Кількісний тест слабкий: N = 11–14 століть, обидва ряди трендові (ризик хибної кореляції), нулі замінено на 0,01
Спростування трьох популярних пояснень (імперії, «великі боги», достаток) на даних	Війну, половину теорії, не перевірено
Прямо ставить питання дифузія чи конвергенція і дає критерій: наявність контакту плюс характер подібностей	SCCS описує прийняття релігій, а не їх незалежне виникнення (проблема Гальтона)
Двоетапна модель (ідеї → відбір), екзаптація для пізнішої ролі держав	Датування змішані й зведені до VI ст. — та сама проблема, що в Ясперса
Негативні випадки в табл. 7.1 (фінікійці, Карфаген, Єгипет, Рим)	Власних даних не пояснює: Єрусалим — прорив без росту міста; Карфаген і Тір — великі міста без прориву

Аналітична інтеграція — Konverhentsiia_chy_dyfuziia_osovi_relihii_za_Sandersonom.