Иванов 2005 — «Блаженные похабы»
Бібліографія. Иванов С. А. Блаженные похабы: культурная история юродства. М.: Языки славянских культур, 2005. 448 с. (Studia historica).
Файл: E:\5 Library\4 Mysticism\Иванов_Похабы.djvu (457 с., без текстового шару; сторінка книги ≈ сторінка djvu − 5, для с. 14–257 ще +4 через вклейки).
Прочитано 01.10.2026 за OCR: Вступ (с. 13–26), гл. 8–9 (с. 235–287), гл. 12–13 (с. 331–368), Висновок (с. 369–384). Не прочитано: гл. 1–7 (Візантія), 10–11.
Зміст
Вступ 9; 1. Предтечи 23; 2. Монастырские симулянты 55; 3. Блудники и попрошайки 71; 4. Святой дебош 103; 5. «Второе издание» юродства 135; 6. «Новые богословы» 167; 7. Закат юродства 187; 8. Древнерусское «похабство» 231; 9. «Похаб» и царь 265; 10. «Похабство» накануне Нового времени 289; 11. Искоренение и неискоренимость 317; 12. Восточная периферия 331; 13. Западная периферия 345; Заключение 369.
Теза
Юродство — провокація й агресія анонімної святості; монологічне, проти благочестя як такого (на відміну від шута й карнавалу). На Русі як інститут складається разом із самодержавством — «форма божественного контроля за властью». У ісламі найближча паралель — маламатія (генетично чи типологічно — відкрите питання).
Використано
Litsenzovanyi_holos_znyzu_mandrivni_spivtsi_i_blazni § XIV.3–4; Islamska_mistyka_za_fazamy § 3.5, п. 5a.