«Очерки о В.И. Вернадском» — парижский период и авторство «ноосферы»
Первичное джерело (raw). Закриває питання про авторство терміна «ноосфера»: термінологічний пріоритет — Леруа (1927–1928, лекції в Парижі), при тому що змістовний ґрунт — біосфера Вернадського. Пасажі про паризький період — з статті М.Ю. Сорокіної «Вернадський у Парижі» (у складі компіляції). Не редагувати:
sources/immutable.
Що встановлює джерело
- Паризький засів (1922–1926). Вернадський працював у Празі й Парижі, читав лекції в Сорбонні (геохімія, біогеохімія), у Парижі французькою вийшла «Géochimie». Париж 1920-х — «пекло творіння» (вислів М.І. Вавилова) ноосферної концепції.
- Хто слухав. Курс лекцій Вернадського в Сорбонні (1922–1923) прослухали Едуар Леруа (математик і теолог) і П’єр Тейяр де Шарден (антрополог і теолог) — обидва послідовники Бергсона.
- Термінологічний пріоритет. «Сьогодні остаточно встановлено, що вперше в друці термін “ноосфера” був наведений Едуардом Леруа в курсі лекцій для студентів у 1927–1928 рр. у Парижі.» Термін уперше вжито 1926–1927 у статтях Тейяра і Леруа.
- Дві семантики. У Тейяра «ноосфера» — містична («царство людського розуму», єдиний релігійний світогляд). Вернадський застосовує термін із початку 1930-х у строго матеріалістичному сенсі — історично неминуча стадія розвитку біосфери. ← пряма опора для проектної критики вертикального телосу Омеги.
- Самовизнання Вернадського (лист сину, Лондон, 6 жовтня 1936): визнає введене Леруа поняття, але наполягає на власному пріоритеті ідеї біосфери.
- Контакт. Зустріч Вернадського з Бергсоном — 23–25 лютого 1923 у Монморансі; у фонді Вернадського (АРАН) збереглося коротке письмо Тейяра, що підтверджує прямі контакти.
Raw (ru) — ключевые пассажи
[авторство термина] «Сам термин “ноосфера”, как и термин “биосфера”, не принадлежит В. И. Вернадскому… Этот термин впервые был использован в 1926-1927 гг. в статьях П. Тейяра де Шардена и Э. Леруа, написанных после того, как они прослушали в Сорбонне в 1922-1923 гг. курс лекций В. И. Вернадского по проблемам геохимии и биогеохимии. Однако в изложении П. Тейяра де Шардена термин “ноосфера” имел смысл мистический. Он употреблял его как синоним “царства человеческого разума”, проникнутого единым религиозным мировоззрением.»
«В. И. Вернадский начал применять термин “ноосфера” лишь с начала 30-х годов, причем в существенно ином, чем его авторы, строго материалистическом смысле. У В. И. Вернадского ноосфера — это не отвлеченное царство разума, а исторически неизбежная стадия развития биосферы.»
[М.Ю. Сорокина, «Вернадский в Париже»] «Париж 1920-х годов стал “пеклом творения” (выражение академика Н.И. Вавилова) ноосферной концепции, которая получила первичное содержательное и терминологическое оформление в том интеллектуальном пространстве, которое образовалось вокруг В.И. Вернадского и его французских коллег — математика и теолога Эдуарда Леруа и антрополога и теолога Пьера Тейяра де Шардена, — последователей философа, Нобелевского лауреата Анри Бергсона. … Сегодня окончательно установлено, что впервые в печати термин “ноосфера” был приведен Эдуардом Леруа в курсе лекций для студентов в 1927-1928 гг. в Париже.»
[письмо Вернадского сыну, 6.10.1936, Лондон] «Я принимаю введенное Ле Руа понятие — ноосферы — т.е. сферы ума — результатом исторического процесса огромного геологического значения: мы живем в психозойской эре (Шухард), выразившемся в ноосфере. Ле Руа (1927) развил логически мое представление о биосфере, но, думаю, что я напечатал раньше, о чем Тейяр и он уже думали.»
[контакт через Бергсона] «По одной из версий В.И. Вернадский даже выступал на семинаре А. Бергсона в Коллеж де Франс, где познакомился с Леруа и Тейяр де Шарденом… Встреча Вернадского и Бергсона состоялась в промежутке между 23 и 25 февраля 1923 г. в доме философа в Монморанси.»