Пектораль із Товстої Могили як греко-скіфська космограма
Найбагатший за кількістю образів виріб зі скіфських курганів — не «пастораль скіфського стійбища», а карта всесвіту, складена з бінарних опозицій: над — під, центр — край, домашнє — дике, реальне — фантастичне, народження — смерть, праве — ліве. Усе тримає світове дерево, втілене і рослиною, і вертикальною віссю композиції.
Фінальний розділ книги Раєвського — «перевірка» всієї реконструкції на одному складному тексті. Сторінки — за Raevskyi_Myr_skyfskoi_kultury_2006.
I. Опис
Золотий нагрудник (знахідка Б.М. Мозолевського, 1971, Товста Могила, Дніпропетровщина, IV ст. до н.е.). Чотири кручені джгути утворюють три серпоподібні фризи:
- Верхній: у центрі два напівоголені скіфи шиють одяг з овечого руна; обабіч — людина, кінь, корова, вівця, коза з малятами; юнак доїть вівцю, інший затикає амфору; по краях — птахи (зліва хижий, справа — качка).
- Середній: пагони аканфу з п’ятьма птахами.
- Нижній: тричі — грифони терзають коня; леви терзають оленя (з одного боку) і кабана (з іншого); пси женуть зайців; по краях — пари коників.
II. Чому не «побутова сцена» і не «енареї»
- «Мирна праця на стійбищі» (Ільїнська) мовчить про половину зображень — терзання.
- Мачинський: центральна сцена — перехід у стан енареїв (шиття = жіноча праця, оголеність, висячий лук — масагетський знак статевого акту), уся пектораль — культ Аргімпаси. Раєвський: висновок про родючість правильний, але аргументи довільні: культурний герой Хушенг/Тахмурес теж «шиє з хутра» — і ніякої втрати мужності; лук висить лише в одного з двох; постульоване «табу на жіноче» спростовується бляшками з богинею.
- Методичний висновок: іти не від однієї сцени до «унікального міфу», а від структури всієї речі.
III. Шість опозицій між верхнім і нижнім фризом
| # | Верхній фриз | Нижній фриз |
|---|---|---|
| 1 | верх | низ |
| 2 | центр (внутрішнє) | периферія (зовнішнє) |
| 3 | людське | чуже людині |
| 4 | домашнє (освоєне) | дике (неосвоєне) |
| 5 | реальне | фантастичне (грифони, леви) |
| 6 | народження (годування малят) | смерть (терзання) |
Разом: «цей світ» проти «того світу», культура проти природи. Композиція наочно поєднує вертикальну і горизонтальну підсистеми космосу: низ = периферія. Навіть усередині нижнього фризу: грифон (знак верху) — в центрі, кошачі (знак низу) — ближче до країв.
IV. Смерть заради народження — археологічний доказ
- Терзання = образ жертвопринесення (див. Zvirynyi_styl_iak_zoolohichnyi_kod): тварини внизу гинуть, щоб нагорі відбулося народження.
- У рові Товстої Могили (тризна) знайдено кістки лише трьох видів: коня, дикої свині, благородного оленя — рівно тих, кого терзають на пекторалі.
- Тризна за Топоровим — трійкова жертва (три тварини або одна, поділена на три). На пекторалі — обидва варіанти: три види і трикратне терзання коня → кінь пов’язаний з усіма трьома зонами.
- Пес — тварина смерті в індоіранців (пси Йами, міст Чинват) → Sobaka_dvopolyusnyi_totem; заєць — родючість → гине заради приплоду.
- Коники — самець і самка (Мозолевський); у греків коник — істота землі. Ряд «лев/тигр — кабан — крилаті комахи» = ієрархія земних істот у Чхандог’я-упанішаді: вмирання заради відродження охоплює всіх. Див. також Babenko_Kuznechiki_pektorali_2018.
V. Верхній фриз — «п’ять частин худоби»
Від центру до краю: людина — кінь — корова — вівця — коза. Це індоєвропейська пентада «п’яти частин худоби» (Чхандог’я-упанішада II, 18): той, хто знає її, «багатий потомством і худобою». Та сама пентада — черепи під вівтарем вогню (людина в центрі, по сторонах світу кінь, бик, баран, козел), ієрархія жертв, відповідність варнам. Сліди — в Авесті, у греків, римлян, хетів, балтів, слов’ян.
Верхній фриз = «всескотство» — образотворча магічна формула приплоду.
VI. Центральна сцена: руно і шиття
- Одяг з руна (пор. скіфську «сисирну» — хутряний хітон, Юлій Полідевк).
- Руно в індоєвропейців = родючість, багатство, обереги: хетський Телепінус, гніздо з руна змія-противника громовика, лари в козячих шкурах, елевсинська вовна, слов’янський Волос; у весільному обряді молодих садять на вивернутий кожух; повитуха вдягає кожух хутром назовні при важких пологах (Полтавщина).
- Шиття теж у цьому колі. Паралель — Хушенг і Вегерд: пара братів-культурних героїв (вчать шити хутро, відділяють свійських від диких, «тримайте худобу парами — буде приплід»), родоначальники воїнів і виробників. У скіфів — Пал і Нап (або Колаксай і Арпоксай).
VII. Праве і ліве — ще одна вертикаль
З позиції носія пекторалі:
| Правий бік | Лівий бік |
|---|---|
| лук висить (вгорі) | лук на землі (внизу) |
| пов’язка на голові (ранг) | без пов’язки |
| фриз замикає качка (світ людей) | хижий птах (потойбіч) |
| терзають оленя | терзають кабана (єдине м’ясоїдне копитне — ближче до низу) |
Право = верх, ліво = низ — типологічна універсалія (Іванов, Топоров, Успенський). Два персонажі центральної сцени — соціальний верх і низ (близнючий міф як модель світу).
VIII. Світове дерево
- Середній фриз: аканф (у грецькій традиції — крона світового дерева на коринфській капітелі) + птахи, що дзьобають / не дзьобають гілки (індоіранський мотив).
- Вертикальна вісь композиції (як дерево на пекторалі з Зівійє):
- верх — висячий лук (у мистецтві степів лук висить на гілках світового дерева);
- середина — руно (шкура жертви, яку вішають на дерево: хети, золоте руно, осетини вішають шкуру козла на перше дерево в лісі);
- низ — терзаний кінь (світ смерті біля коріння).
IX. Зміст одним реченням (за Раєвським)
Світобудова складається з протилежних частин — «цього» світу, світу живих, де живуть люди і діє культура, і «іншого», обителі смерті й хаосу, що лежить під ним, навколо нього і ліворуч; вони взаємообумовлені: смерть — умова життя, запорука постійного відновлення; один із проявів відновлення — регулярний приплід свійської худоби; стабільність цього порядку, забезпечена ритуалом, — гарантія процвітання скіфського суспільства.
- Семантика — скіфська космологічна модель.
- Синтактика — поєднання вертикальної та горизонтальної підсистем на одній площині.
- Прагматика — ритуальний атрибут, що забезпечує добробут колективу.
X. Через нашу рамку
| Теза | Наш висновок |
|---|---|
| Смерть — умова відродження (терзання = жертва) | Жертовна логіка циклу, а не перемоги добра над злом → розрізняти з дуалістичною (зороастрійською) рамкою; пор. Zoroastriiska reforma |
| «Всескотство» + руно = магія приплоду | Економіка достатку через цикл, а не через накопичення — паралель до бескризової економіки етногенезу |
| Пара братів (верх/низ) у центрі | Соціальна вертикаль вписана в космос, але не відірвана від низу: обидва шиють одне руно |
| Вісь = лук — руно — кінь | Вісь не як ідол, а як послідовність функцій (влада — родючість — жертва) |
| Кістки у рові = зображені жертви | Рідкісний випадок, коли образ і ритуал перевіряються одне одним в одному комплексі |
Open Questions
- Чи пара братів у центрі — саме Пал і Нап, чи Колаксай і Арпоксай? Раєвський свідомо не іменує.
- Новорічна прив’язка (Мозолевський) — можлива, але не доведена.
- Пектораль із Великої Близниці (теж з кониками) — чи та сама космограма?
Зв’язки
Внутрішні
- ← Raievskyi_model_svitu_skifskoi_kultury — решітка, яку тут перевірено
- ← Zvirynyi_styl_iak_zoolohichnyi_kod — тріада і терзання
- ↔ Svynia_i_kin_totemy_dvokh_polyusiv — кабан і кінь як жертви
- ↔ Sobaka_dvopolyusnyi_totem — пси, що женуть зайців
- ↔ Struktury_zhertovnoi_smerti — терзання як жертва
- ↔ Voin_mah_vid_skifskoho_enareia_do_kozaka_kharakternyka — енарейське прочитання Мачинського (відкинуте Раєвським)
- ↔ Babenko_Kuznechiki_pektorali_2018 — коники
Зовнішні
- Мозолевський Б.М. Товста Могила. — К., 1979.
- Мачинский Д.А. О смысле изображений на пекторали из Толстой Могилы. — 1978.
- Раевский Д.С. Попытка прочтения пекторали из Толстой Могилы // СА. 1978.
- Бибикова В.И. Остеологический материал из Толстой Могилы. — 1973.
- Чхандогья упанишада / Пер. А.Я. Сыркина. — М., 1965.