Канцзяшименьцзи: трипільська танцівниця як гіпотеза дифузії
У книзі Девіс-Кімболл є теза, яку нашому корпусу дуже хочеться прийняти: на скелі в Тянь-Шані вирізьблено той самий жіночий танець, що намальований на кукутень-трипільській посудині, і принесли його туди нащадки трипільців. Саме тому її треба перевірити суворіше за інші. Нота фіксує пам’ятку, ланцюг авторки й те, де він рветься, — і показує, що незалежна поява такого святилища була б для теорії ціннішою, ніж занесена.
I. Пам’ятка
Грот біля підніжжя червоного пісковикового останця в горах на південний захід від Урумчі (повіт Хутубі, Сіньцзян). Авторка була там двічі — 1991 і 1997 — і описує з натури.
- Рельєф заввишки близько дев’яти метрів і завдовжки чотирнадцять; нижній край — за три метри від землі, тобто різьбили з риштувань.
- Понад шістдесят постатей, майже всі оголені люди — рідкість для Центральної Азії, де на скелях переважно звірі.
- Жінки більші за чоловіків. Найбільші постаті — жіночі, близько двох метрів, угорі в центрі. Тіло з двох трикутників: великий перевернутий — тулуб, менший — стегна. На голові плаский конічний убір із двома «вусиками».
- Чоловіки вдвічі менші, з овальною головою без убору, трапецієподібним тулубом, тонкими ногами й фалосом завдовжки у власний зріст.
- Поза: руки розведені в лінію плечей, праве передпліччя вгору, ліве вниз, пальці розчепірені, коліна зігнуті.
- Частина жінок падає або вже лежить; авторка читає це як транс.
- Двостатеві постаті: жіночий тулуб і убір, фалос, і на грудях — людська голова.
- Постать у масці, з великими вухами, червоними «підтяжками» й підвісками ззаду, що запліднює маленьку фігурку з розведеними ногами.
- Собаки серед танцівників; два смугасті звірі, схоже тигри; дві геральдичні пари козлів; окремі голови без тіл; луки зі стрілами.
- Праворуч — ряди дрібних фігурок, що тримаються за плечі: «потомство».
Ван Бінхуа, який пам’ятку опублікував, пише про «спільну радість продовження роду, приріст населення і важливу роль здорового, сильного чоловіка». Авторка заперечує: головні постаті на цій скелі — жінки в уборах, і це жриці, що тримають родючість громади.
II. Датування
Авторка датує методом виключення: не неоліт (надто складна організація праці), не залізо (кочовики зображують родючість через звірів, а людей — паличками), отже, бронза.
Пізніша робота (Комісаров, Черемісін, Соловйов, Новосибірськ, 2020): основна частина — середня бронза, приблизно перша половина II тис. до н.е., і пов’язана з культурою Сяохе; пізніше додавали саки (перша половина I тис. до н.е.) і, можливо, юечжі (II ст. до н.е.). Зміст — «містерії, пов’язані з родовими культами та обрядами священного шлюбу»; святилище діяло для всього регіону.
Тобто в датуванні авторка, найпевніше, не помилилася.
III. Ланцюг авторки
- Кишинів, 1997. У музеї — кукутень-трипільська посудина заввишки до шістдесяти сантиметрів. На ній темно-червоним по кремовому — жінка з тим самим подвійним трикутником тіла і тією самою позою рук, в овальній рамці-«каурі», із собаками обабіч.
- Рассамакін (у збірнику 1999 року про степ): після розколу культури трипільські групи відходять на схід — Північний Кавказ, Дон, Волга.
- «Ми уявляємо», що до кінця II тис. до н.е. вони дійшли до оаз Бактрії.
- Там до жіночого танцю додався оргіастичний елемент із чоловіками — той, що пізніше стане культом Кібели.
- З Бактрії — в Тарим.
- Друга група прийшла з Луристану: геральдичні козли.
Ланки 1, 2 і 6 — спостереження або посилання. Ланки 3, 4 і 5 — припущення, і авторка цього не приховує.
IV. Перевірка за правилами корпусу
Тест довільної деталі (Try_dzherela_podibnosti_spadok_dyfuziia_konverhentsiia). Спадок чи контакт видає тільки та подібність, яка не випливає з самого предмета.
| Спільна риса | Наскільки довільна |
|---|---|
| Жіноче тіло з двох трикутників | мало: так малюють жінку в десятках не пов’язаних традицій |
| Убір на жінці | мало |
| Руки: праве передпліччя вгору, ліве вниз | помітно: симетрична поза природніша |
| Собаки поруч із танцівницею | середньо: собака є всюди, де є люди |
| Овальна рамка-«каурі» | на скелі її немає |
| Оголеність, чоловіки, злягання | на посудині цього немає |
Одна справді довільна деталь — асиметрична поза рук. Одна — замало.
Розрив у часі й просторі. Трипілля згасає на початку III тис. до н.е. ᵍ; скелю різьбили в першій половині II тис. Між ними — щонайменше тисяча років і близько чотирьох тисяч кілометрів, без жодної проміжної знахідки з тим самим каноном.
Наша власна позиція проти. Trypilskyi_rozsyp_vektory_i_chomu_ne_kolonizatsiia стверджує, що Трипілля розсіялося й розчинилося, а не відтворилося: повного спадку в дочірніх групах немає. Канон зображення, що без змін переживає тисячу років і три переселення, — це якраз відтворення. Прийняти ланцюг авторки означає переглянути цю ноту. Єдиний сумісний варіант — канон їхав пасажиром в іншому носії; такий носій у корпусі є (Marshrut_Trypillia_Syntashta_skify), але в ньому простежено гени, а не зображення.
Генетика Тариму. Найдавніші таримські мумії культури Сяохе за геномами — місцева давня популяція, що довго жила ізольовано, без домішки степових чи бактрійських прибульців; при цьому пшеницю й молочне господарство вони запозичили ᵍ. Тобто рівно в той час, яким датують скелю, людей із заходу в оазах не видно, а речі й навички — видно. Якщо канон танцю прийшов, то як запозичення, а не з мігрантами.
Місцеве пояснення сильніше. На могильнику Сяохе над жіночими могилами стоять фалічні стовпи, над чоловічими — лопаті, які читають як жіночий знак ᵍ. Та сама культура, той самий час і та сама тема: поєднання статей як умова продовження. Скеля в Хутубі тоді — святилище народу, що вже мав цю символіку вдома.
Правило Токарева (Totozhnist_obriadu_ne_dokaz_sporidnenosti). Однаковий обряд свідчить про однаковий господарський тип. Громада на межі оази й гірського пасовища, з високою дитячою смертністю, має всі причини різьбити танець родючості без жодного вчителя з Дністра.
V. Чому конвергенція тут цінніша
Якщо ланцюг авторки правильний, маємо ще один слід трипільського розсипу. Цікаво, але теорії це нічого не додає: одна традиція, одне джерело.
Якщо ж скеля — незалежна, маємо другий, не пов’язаний із Давньою Європою випадок, де рання землеробська громада:
- ставить жінку в центр і робить її більшою за чоловіка;
- позначає її убором;
- зображує двостатеву постать поряд із парою;
- тримає поруч голови предків і собак.
Це вже не місцева особливість Балкан і Подніпров’я, а повторюваний результат за схожих умов. Для тези про жіноче як первинний суб’єкт ранньої горизонталі (Tsyvilizatsiia_Velykoi_Bohyni_Drevnia_Yevropa) незалежне повторення важить більше за спільне коріння. Корпус слабкий саме на контрольних випадках поза Європою; Канцзяшименьцзи — кандидат.
І окремо для Status_androhyna_kak_fazovyi_yndykator: двостатеві постаті на святилищі бронзової доби, в центрі обряду, а не на його межі, — це ще одне свідчення на користь «андрогін вихідний, а не пізній», поруч із фігурками Кукутень A.
VI. Що треба, щоб повернутися до дифузії
- Публікація кишинівської посудини: культура, етап, дата, чи є інші з тією самою позою.
- Частота асиметричної пози рук у кукутень-трипільському живописі загалом. Якщо вона рідкісна й там — аргумент слабшає.
- Хоч одна проміжна знахідка з цим каноном між Волгою й Амудар’єю.
- Танцівниці в іконографії Бактрії доби бронзи.
- Розшарування самої скелі: які постаті до якої фази належать.
- Стаття авторки 2001 року про петрогліфи й кукутенських танцівниць — там має бути більше, ніж у популярній книзі.
До того — це гіпотеза ДК-К, і в жодній ноті корпусу вона не стоїть як факт.
VII. Беремо / адаптуємо / не беремо
| Беремо | Адаптуємо | Не беремо |
|---|---|---|
| Опис пам’ятки з натури | «жриці» → жінки, виділені розміром і убором | Трипілля → Бактрія → Тарим як маршрут |
| Датування бронзовою добою | — | оргіастичний елемент, «доданий у Бактрії» |
| Асиметричну позу рук як єдину довільну спільну деталь | → підстава для перевірки, не для висновку | «стилістичні близнюки» як доказ міграції |
| Двостатеві постаті в центрі обряду | → контрольний випадок для шару «космологія» | «гермафродит» чи «трансвестит» як визначене |
| — | усю скелю → контрольний випадок конвергенції | — |
🧪 E / M
| # | Твердження | E/M |
|---|---|---|
| 1 | На скелі жінки більші за чоловіків, в уборах, угорі в центрі | E — опис авторки з натури |
| 2 | Є двостатеві постаті з головою на грудях | E |
| 3 | Основна частина — перша половина II тис. до н.е., культура Сяохе | E — робота 2020 року; за анотацією статті |
| 4 | Кукутень-трипільська посудина з танцівницею в тій самій позі | E — одна посудина, зі слів авторки |
| 5 | Трипільські групи відходять до Волги | E — Рассамакін, за авторкою |
| 6 | Далі до Бактрії й Тариму | M — авторка, «we imagine» |
| 7 | Ранні таримці генетично місцеві | E ᵍ — не з бібліотеки |
| 8 | Статева символіка могильника Сяохе | E ᵍ — не з бібліотеки |
| 9 | Скеля — місцеве святилище, незалежне від Трипілля | M — наша робоча позиція |
| 10 | Незалежне повторення цінніше для теорії за дифузію | M — наш |
Open Questions
- Що робить людська голова на грудях двостатевої постаті? Предок? Трофей? Дитина?
- Собака тут — провідник мертвих чи учасник обряду родючості? У трипільському полюсі вона місячно-регенеративна; авторка читає її як вартового того світу.
- Чи є на скелі сцена, яку можна прочитати як посвяту дівчат, а не як шлюб?
- Хто додавав постаті в сакський час і що саме?
Зв’язки
Внутрішні
- ← Devis_Kimboll_Zhannin · Davis-Kimball_Warrior_Women_2002 — розділ 9
- ↔ Try_dzherela_podibnosti_spadok_dyfuziia_konverhentsiia — тест довільної деталі
- ↔ Totozhnist_obriadu_ne_dokaz_sporidnenosti — однаковий обряд, однаковий господарський тип
- ↔ Trypilskyi_rozsyp_vektory_i_chomu_ne_kolonizatsiia — наша позиція, з якою ланцюг авторки не сумісний
- ↔ Marshrut_Trypillia_Syntashta_skify — єдиний носій, у якому канон міг би їхати пасажиром
- ↔ Tsyvilizatsiia_Velykoi_Bohyni_Drevnia_Yevropa — контрольний випадок поза Європою
- ↔ Status_androhyna_kak_fazovyi_yndykator — двостатеві постаті бронзової доби
- ↔ Sobaka_dvopolyusnyi_totem — собака при танцівниці
- ↔ Kybela_velyka_maty_vid_Chatal_Huyuka_do_Rymu — «бактрійське» походження оргіастичного культу в авторки
- ↔ Cholovik_u_zhinochomu_sani_enarei_iak_slid_posady — друге читання двостатевих постатей
- ↔ Dvi_polovyny_Himbutas — міграційна половина тримається, богинна ні; тут обидві в одній тезі
Зовнішні
- Davis-Kimball J. Warrior Women. — 2002. — с. 153–168.
- Davis-Kimball J. Fertility Rituals: The Kangjiashimenzi Petroglyphs and the Cucuteni Dancers // BAR International Series 953, 2001.
- Wang Binghua. — монографія про петрогліфи Канцзяшименьцзи, 1992.
- Комиссаров С. А., Черемисин Д. В., Соловьёв А. И. Петроглифы Канцзяшимэньцзы (Синьцзян, КНР): ещё раз о хронологии и семантике памятника // Вестник НГУ. Серия: История, филология. 2020.
- Zhang F. et al. The genomic origins of the Bronze Age Tarim Basin mummies // Nature, 2021 ᵍ.
- Levine M., Rassamakin Yu. et al. Late Prehistoric Exploitation of the Eurasian Steppe. — Cambridge, 1999.