Молитва осетинських жінок і Веди: що може бути спільним джерелом

Молитва осетинських жінок і Веди

Теза

Молитва осетинських жінок (запис Гатієва, бл. 1870) і ведійські гімни не можуть бути джерелом одне для одного. Спільне джерело — індоіранський шар (бл. 2000 до н. е.), і він видимий лише у формі: порядок функцій, типи прохань, табу на імена, захист «на дорозі» від вовка й лихої людини. Імена богів в осетин майже всі кавказькі й християнські. Жанрово молитва ближча не до Ригведи, а до Атхарваведи — домашньої, жіночої, магічної.

Статуси: E — бібліотека / сховище; ᵍ — загальне знання; M — модель.

Джерела: Ж. Шарашидзе, Индоевропейская память Кавказа (Владикавказ: Ир, 2004; пер. з фр. 1987), розд. «Неназываемые или чужие боги» — текст молитви за Гатієвим у французькому перекладі Дюмезіля (37-й міфологічний нарис); Т. Я. Єлизаренкова, Ригведа (1999) і Атхарваведа (Шаунака), т. 1 (2005).

---

I. Текст молитви (E, Шарашидзе за Гатієвим і Дюмезілем)

Молитву вимовляють на святі Хуцауи Дзуара («Дух Божий»), але звернена вона до восьми божеств:

Група	Бог (як його названо)	Прохання
—	«Слава тобі, Боже!» (верховний Бог)	—
I (названі на ім’я)	Дух Божий — «захисник цього аулу»	виростити дітей цього року, «накрий їх своїм правим крилом», щоб не спіткала хвороба
	Мади Майрам (Богородиця)	дітей — скільки просить серце; втомленій — звільнення від пологів; нелюбій — любові чоловіка; заздрісній, що наводить псування, — «пошли їй ганебну смерть»
	Аларди (дух віспи)	прогнати дитячу хворобу «в моря й далекі гори»
II (не названі — табу)	«дух чоловіків» (= Уастирджі, св. Георгій)	бути з чоловіками в дорозі й на відпочинку, зламати силу ворогів
	«Злий» (= Тихост, помічник громовержця)	не пустити в аул лихих людей
III (не названі — табу)	«дух вовків» (= Тутир)	вберегти худобу від його вовків
	«дух баранів» (= Фселвсер)	множити овець, «щоб найбідніший господар міг приносити їх у жертву»
	«хазяїн злаків» (= Уацилла, св. Ілля)	урожай, добру погоду, засіки «до даху», «тільки помірні дощі»

Шарашидзе: поділ на три групи — факт самого тексту. Перший розрив формальний (група I названа на ім’я, II–III — лише перифразами через табу для жінок); другий — змістовий (II — лише воїнська сила, III — лише виробництво). Отже, перша функція — друга — третя в індоєвропейському порядку.

З восьми богів скіфський слід мають двоє: Тихост і пара вожак вовків / пастир овець («дуже давнє уявлення, можливо індоєвропейське, напевно греко-скіфське»). Решта — кавказькі або християнські (див. Sharashydze_Zhorzh).

II. Паралелі з Ведами (E — ведійські тексти; зіставлення — M)

1. Вовк і розбійник на дорозі.
   • РВ I.42, «До Пушана»: «О Пушане, пройди дорогами! Прожени небезпеку… (Того) лютого вовка, о Пушане, що нам загрожує… вбий його, (прогнавши) геть з дороги! (Прожени) геть того розбійника, грабіжника, що замишляє засідки…»
   • АВ IV.3, «Проти диких звірів і злодіїв»: «Хай піде вовк дальнім шляхом, а ще найдальшим — розбійник…»
   • → Осетинські групи II і III (дух чоловіків у дорозі, «Злий» проти лихих людей, дух вовків) у Ведах сходяться в одному богові-пастирі доріг, Пушані. Вигнання «далеко» — спільна формула: Аларди — «в моря й далекі гори», АВ — «дальнім шляхом».
2. Посередник «перед Богом».
   • Осетинське: «О Дух Божий, що і нині, й завжди стоїш перед Богом!» — він другий після верховного Бога, захисник громади й шлюбу.
   • РВ I.1.1: «Агні закликаю — поставленого на чолі (пурохіта), бога жертви (і) жерця…»
   • → Та сама позиція «стоїть попереду / перед» як посередник між людьми й богами (M; Шарашидзе порівнює Духа Божого з грузинським Квіріа, не з Агні).
3. Які блага просять. Діти, худоба, збіжжя, захист чоловіків. Ведійська формула — «багатство, потомство мужів» (напр., РВ IX.8.2 «Хай наділять вони нас багатьма мужами!»; РВ I.1.3 про Агні — процвітання «мужобагатющого»). Трійка благ — нащадки, худоба, захист — однакова.
4. Жіночий жанр — Атхарваведа. Прохання Майрам (дітей скільки хоче серце; любов нелюбого чоловіка; смерть заздрісниці, що псує) — це жанр змов. В АВ, т. 1: «Проти суперниці» (кілька разів), «На успішне зачаття», «На набуття потомства», «Любовна змова нареченого й нареченої», «Проти ревнощів», «На дощ», «На рясність зерна», «На щастя в оранці». → Осетинська жіноча молитва жанрово стоїть поряд з Атхарваведою, а не з урочистими гімнами РВ.
5. Хто закриває перелік. В осетинській молитві останній — хазяїн злаків і дощу (третя функція); у РВ I.3 останньою стоїть Сарасваті — «панує над усіма молитвами». За Шарашидзе (див. Svanskyi_vypadok_substrat_shcho_zberih_chuzhu_skhemu): формула «годувальниця + остання + вогонь» в аріїв розщеплена; в осетинській «загальній молитві» останнім є Хур-а(р)т-Хурон — «Вогонь, супутник Сонця». У жіночій молитві остання позиція дістається годувальнику (зерно, дощ) — тобто тій частині формули, яку в РВ несе Сарасваті.

IIa. Авеста: третя вершина трикутника (E, 26.09.2026)

Джерело: Авеста в русских переводах (1861–1996), упоряд. І. В. Рак (СПб., 1997), «Ардвісур-» або «Абан-яшт» (Яшт 5), с. ~189–190 — кілька перекладів поруч. Паралельно: І. Стеблін-Каменський, Авеста. Избранные гимны. Из Видевдата (М., 1992; скан без текстового шару).

• Яшт 5.86–87 — прохання до річкової богині Ардвісури Анахіти, розкладені за функціями:
  • «Нехай могутні вершники просять тебе про володіння швидкими кіньми й про збільшення слави» — воїни;
  • «нехай жерці просять про знання, про досягнення святості» — жерці;
  • «нехай готові до шлюбу дівчата просять… про мужнього господаря дому; нехай молоді дружини, породіллі, просять тебе про легкі пологи» — жінки.
• Відендат 3.24–25: необроблена земля — «наче ладна дівчина, що довго бездітною ходила, прагнучи блага від чоловіка»; хто її обробляє, «приплід здобуває», як чоловік із дружиною.
• Вовк — «бич стад», завжди в переліку ворогів зороастрійця; вбити його — чеснота (вступна стаття збірки).

Що з цього видно (M).

• Той самий жанр прохання, що в осетинок. Мади Майрам просять дітей «скільки просить серце», звільнення від пологів, любові чоловіка; Ардвісуру — доброго чоловіка й легких пологів. Жіночі прохання до жіночого божества — спільна індоіранська форма.
• Гіпотеза «слот»: в осетинській молитві Мади Майрам (Богородиця) займає місце, яке в Авесті належить Ардвісурі Анахіті, а у Ведах — Сарасваті: жіноче божество вод / материнства, до якого звертаються жінки. Ім’я змінилось (християнізація), слот — ні. Це прямо ілюструє правило «зберігається форма, а не ім’я». Абаєв — див. § IIb: прямого зв’язку Анахіти з Мади Майрам він не проводить, але незалежне підтвердження «слоту» дає вірменський Вардавар.
• Трикутник замкнено: Веди (Сарасваті; Пушан проти вовка) — Авеста (Ардвісура; вовк як ворог) — осетини (Майрам; дух вовків). Три гілки однієї індоіранської граматики молитви.

IIb. Абаєв: скіфи не прийняли Заратуштри; Анахіта жива у вірмен (E, 26.09.2026)

Джерело: Авеста. Лекции В. И. Абаева (1982–1983 гг.) с анализом и комментариями (Цхінвал: Республіка, 2016); OCR автора (docx).

1. Скіфи лишились при спільноарійській вірі. Реформа Заратуштри, за Абаєвим, виросла з антагонізму осілих іранців і кочовиків на межі зі скіфським світом. «Ті кочовики поклонялися, як усі арії, дéвам, поклонялися явищам природи — ось та натуралістична релігія, яка відображається в Ригведі». Заратуштра «оголосив спільноарійських богів демонами»; «В Ригведі вони збереглися». І головне: «основна частина скіфських племен не долучилася до Зороастра, а всі інші іранські племена долучилися». → Для нашого питання (M): предки осетин зберігали дозороастрійський, «ведійського типу» шар. Тому осетинську молитву логічно порівнювати і з Ведами, і з дозороастрійськими шарами Авести (Яшти), а не з гатами.
2. Анахіта — дозороастрійська богиня. «Зовсім не зороастрійське, тобто дозороастрійське, божество треба якось включити в зороастрійський кодекс» — для цього й складено розмову Заратуштри з Ахура-Маздою (Яшт 5). Богиня вод і родючості, а не любові; не Афродита й не Артеміда; текст чергує образ жінки і ріки.
3. Акушерські функції (Яшт 5.2, розбір Абаєва): «яка всіх самців сім’я очищає; яка всім жінкам — для пологів — лоно очищає; яка всіх жінок легко родючими робить; … яка всім жінкам молоко приносить у належний час». Авест. garəwa- «утроба» = санскр. garbha-.
4. Тріада держави: з Артаксеркса II у написах — «Нехай мене хранить Ахура-Мазда, Мітра й Анахіта».
5. Законсервована громада — вірмени. За Яновичем («Очерки Карсской области», 1904), свято Вардавар — язичницьке, на честь Анахіти («Анаїт» — «чиста, непорочна»). Григорій Просвітитель призначив на цей день Преображення Господнє, щоб витіснити язичницьке, «але вийшло навпаки: язичницькі елементи зберігались». На 1904 р. лишились обливання водою й випускання голубів — «водний характер цієї богині» (Абаєв). Ще й нині Анаїт — одне з найпопулярніших жіночих імен у Вірменії.

Що з цього видно (M).

• Гіпотеза «слоту» дістає незалежне підтвердження. У вірмен християнське свято (Преображення) зайняло день Анахіти, а обряд (вода) лишився. В осетин Богородиця (Мади Майрам) займає місце жіночого божества, до якого звертаються жінки. Ім’я змінюється, слот і обряд лишаються — у двох сусідніх християнізованих громадах.
• Трикутник уточнено: Ригведа й скіфи-осетини — одна гілка (дозороастрійська «натуралістична» віра); Авеста — гілка з реформою, але з уцілілими дозороастрійськими Яштами (Анахіта, Мітра).

IIc. Гімн Хаомі й «Хордэ Авеста»: та сама граматика втретє (E, 26.09.2026)

Джерела: Авеста. Ясна, главы 9, 10, 11. Хом яшт. Гимн Хаоме (СПб., 2003); Авеста. Хордэ Авеста (Младшая Авеста), пер. і комент. М. В. Чистякова (СПб., 2005). OCR автора (docx).

1. Ясна 9.22–23 — дари Хаоми за функціями:
   • «Тим, хто швидку упряжку спрямовує в бій, дарує міць з енергією Хаома» — воїни;
   • «Породіллям променистих синів дає Хаома, правовірне потомство» — жінки;
   • «Тим же, хто сидить з ретельністю, вивчаючи наски, дарує святість, знання Хаома» — жерці / учні;
   • «Тим дівицям, що надовго засиділись без зачаття, дасть дбайливого чоловіка, проханням внявши, Хаома мудрий». → Та сама розкладка, що в Яшті 5.86–87 (Ардвісура) і в осетинській молитві: воїнам — силу, жерцям — знання, жінкам — дітей і чоловіка. Тричі в трьох текстах — це вже не збіг, а формула.
2. Дозороастрійський шар Хаоми: колись Хаомі приносили кривавi жертви; реліктом у Ясні 11.4–7 лишився дар язика й лівого ока корови; ліве око пов’язане з Місяцем, «у Ведах же Сома (індійський варіант Хаоми) просто називається богом Місяця» (передмова). Заратуштра кривавих жертв не приймав. Пор. крок 1.2 «Сома: колективний екстаз» (Indiiska_mistyka_za_fazamy).
3. Хто закриває молитву (Хордэ Авеста). «На практиці парси в кінці будь-якого гімну ще раз поминають Творця, закликаного ізеда, Ардвісуру Анахіту й рослини Ахури Мазди» (Чистяков). → Останніми стоять води-годувальниці й рослини — та сама позиція, що в Сарасваті (РВ I.3) і в «хазяїна злаків» осетинської молитви.
4. Домашній вогонь (Аташ Ньяіш): «Так гори в цьому домі, гори завжди в цьому домі… Дай мені, о Атар… захисту… знання й святість, красномовство, слух добрий». Прохання красномовства у вогню — пор. Вач / Сарасваті.
5. Жінки в переліку шанованих: у ґах-молитвах — «на радість Фраваші праведних і жінкам, багатим на синів».
6. Метр: «звичайний віршований ритм Авести (крім Гат) — 4-стопний хорей, у якому кожен рядок складається з 8 складів» (Чистяков). = ведійська 8-складова пада (ґаятрі, ануштубх; див. Chyslo_v_zvutsi_metr_Vach).

Висновок (M). Формула прохань «воїнам — сила, жерцям — знання, жінкам — діти й чоловік» засвідчена тричі в іранських текстах (Ясна 9, Яшт 5) і вчетверте — в осетинській жіночій молитві 1870 р. Разом з 8-складовим рядком і «годувальницею в кінці» це і є індоіранська граматика молитви, яка пережила імена.

III. Відповідь на питання (M)

• Прямого джерела немає. Між ведійськими текстами (бл. 1500–1000 до н. е., індоарії) і записом Гатієва (1870, осетини — нащадки скіфо-аланів, іранців) — понад три тисячі років, і осетинська теологія, за Шарашидзе, перезібрана з кавказських деталей.
• Спільне — граматика молитви: порядок трьох функцій; позиція посередника «перед Богом»; трійка благ; вигнання «далеко» вовка й розбійника; жіночий жанр змов. Це і є індоіранська форма, що пережила зміну всіх імен.
• Індоєвропейська лінія старша за скіфів, але видно її лише через законсервовані громади й тексти, причому зберігається форма, а не ім’я (див. Zakonservovani_suspilstva_spilnyi_substrat § «Індоєвропейська лінія»). Шарашидзе додає ще жорсткіше: неіндоєвропейці (свани) іноді зберігають форму краще за самих індоєвропейців.

IV. Що далі

• Іранський бік — почато (§ IIa, Яшт 5). Далі: порядок богів у Ясні (Атар останній?), Армайті; лекції Абаєва — § IIb.
• Пушан ↔ Тутир / Фселвсер / Уастирджі: чи є в осетин «бог доріг», що поєднує пастиря й захисника мандрівників?
• Хур-а(р)т-Хурон як нічний заступник сонця (пор. авестійське «після заходу — на вогонь») → Dochka_Sontsia_i_sontse_tsaria § VI.2.
• «Загальна молитва» до чотирнадцяти богів — у Шарашидзе далі в книзі; розібрати порядок і останнього (Хур-а(р)т-Хурон).