Колективна травма: цикл жертви й агресора

Павло Горностай («Психологія колективних травм», 2023) пояснює, чому схизмогенез між Україною і Росією не згасає: неопрацьована травма передається поколінням і повертається з обміном ролями жертви й агресора. Бейтсон описав механізм розгойдування, Горностай — пам’ять, яка його живить. Разом вони дають повнішу модель, ніж кожен окремо.

Джерело: Gornostai_Psykholohiia_kolektyvnykh_travm_2023. Горностай — психодраматист, Інститут соціальної та політичної психології НАПН. Книгу написано під час війни, і це варто тримати в голові: вона водночас аналіз травми і її частина (див. розділ IV).


I. Апарат Горностая

1. Чотири принципи тяжкості травми (§1.4)

ПринципЩо посилює травмуЩо послаблює
ЗначущістьМасштаб, знакові жертви, інформаційний резонанс. Замовчування не знижує значущості, а заганяє її в несвідоме («заборонений плід»)Значущість спротиву й відбудови
СправедливістьНевинність жертв, безкарність агресора. Травма від «свого» болючіша, ніж від ворога (участь «своїх» у Голодоморі)Справедливий спротив, названі відповідальні, правовий суд (Нюрнберг)
АктивністьВимушена пасивність, безсилляБудь-яка активність: фронт, волонтерство, наступ
ПереживанняЗаборона горювати, табу, мовчанняПлач, гнів, сміх, а потім ритуалізація: меморіали, річниці, мистецтво

Звідси його порівняльна таблиця травм України. Голодомор — найтяжча, бо мінус за всіма чотирма принципами. Друга світова — величезна за масштабом, але компенсована трьома іншими (справедлива оборона, активність, окультурення), тому менше руйнує нащадків. Російсько-українська війна — плюс за активністю й переживанням.

2. Чотири типи реакції на травму (§2.3, §5.4)

Дві осі: активність–пасивність і миролюбність–агресивність.

МиролюбністьАгресивність
Активність1. Трансформація (нормальний, прогресивний тип)4. Реваншизм (відкрито агресивний)
Пасивність2. Депресивність (регресивний)3. Ресентимент (пасивно-агресивний)

Номер квадранта — рівень небезпеки режиму для світу. Шлях із 4 у 1 іде, найімовірніше, через 4 → 3 → 2 → 1. Німеччина після Першої світової «застрягла» в 3 і повернулася в 4, після Другої — пройшла шлях до 1.

Довоєнна схема Горностая (рис. 4): Росія в квадранті 4, Україна в квадранті 2. Після Майдану й 2022 року Україна рухається вгору, до активності.

3. Групові захисти (§4.2, рис. 10)

  • Активно-агресивні: проєкція («ворожий Захід»), проєктивна ідентифікація (звинувачувати у фашизмі всіх, хто опирається), приєднання до агресора — захист співучасника.
  • Пасивно-миролюбні: раціоналізація, витіснення, регресія.
  • Окремо: заперечення — типовий захист агресора.
  • Єдиний продуктивний механізм — сублімація: травма стає історією, епосом, мистецтвом.

Баланс невтішний: один конструктивний захист проти семи неконструктивних. Звідси, за Горностаєм, живучість циклів.

4. Паралельний процес (§2.2)

Неопрацьована травма не зникає, а прориває в теперішнє в замаскованій формі. Група живе «у двох часах». Приклади Горностая: ДНР/ЛНР як повернення в радянську дійсність; «Безсмертний полк» як виклик душ предків; спалення санкційних продуктів як жертвопринесення. Паралельний процес знижує ентропію, але не розв’язує проблему, а відкладає її.

5. Ланцюгова модель передачі (§4.3–4.4)

Інформаційне зараження → вторинна травматизація (свідки, «вітер гарматного ядра») → пролонгація в часі → закріплення в історичній пам’яті. Шутценбергер: про що мовчать, те передається (трансгенераційно); про що говорять, те перетравлюється (інтергенераційно). Середній час загоєння — три покоління.

6. Циклічність (§4.5)

Ворожі групи по черзі міняються ролями жертви й агресора. Модель — гештальт «фігура/фон»: у кожному циклі на передній план виходить травма іншої сторони, і саме ця сторона перехоплює ініціативу.

Українська тріада однакового сценарію: 1648–1659, 1917–1921, 2014–202?. Щоразу — (1) відновлення незалежності, (2) втручання Москви через внутрішній розкол і маріонеткову владу, (3) втрата незалежності. Третій крок у нинішньому циклі ще не настав. Відмінності: консолідація суспільства, підтримка Заходу, відмова від «гібридного миру».

Висновок Горностая: завершена і зцілена травма має покласти край циклові. Головна умова — справедливість: «непокаране зло завжди здатне відроджуватись».


II. Перехресна перевірка з Бейтсоном

Дві незалежні дисципліни — кібернетична антропологія 1935–1966 і травмаорієнтована політична психологія 2023 — приходять до збіжних висновків. Це підсилює обидві лінії корпусу.

БейтсонГорностайЩо дає збіг
Комплементарний схизмогенез (домінування ↔ покора)Рис. 4: Росія в квадранті 4, Україна в квадранті 2Довоєнна схема Горностая — це портрет комплементарної пари. Незалежне підтвердження лінзи 1 зі Skhyzmohenez_identychnist_cherez_kontrast
Перемикання в симетричний режимРух України з квадранта 2 вгору, до активностіТа сама подія двома мовами: вихід із комплементарного контуру
«Дюнкерк — стимул, а не депресант»Принцип активності: активність знижує травмуПояснює, чому симетрична відповідь психологічно цілюща: вона знімає безсилля
Версаль: обман у мирному повідомленні змінює «уставку»Сам Горностай цитує Версаль: приниження закриває шлях до каяття, звідси реваншизмЗбіг аж до прикладу
Дім Атрідів: середнє покоління в «божевільному всесвіті»Паралельний процес: група живе в двох часахОдин феномен — кібернетичний і психодинамічний опис
Симетричний схизмогенез: X відповідає на XЦикл обміну ролями жертви й агресораЦикл Горностая — це симетричний схизмогенез, розгорнутий у часі
Балі: плато, puik, ритуальна фіксація стануПринцип переживання: ритуалізація й окультуренняРитуал як гальмо ескалації (Sviato_iak_halmo_istorychnoho_chasu)
Закон §19c: зовнішнє відношення формує внутрішню будову групПриєднання до агресора як захист співучасника«Малоросійство» як внутрішній слід комплементарного відношення

Головна напруга між ними — справедливість.

  • Горностай: без справедливості (трибуналу, названих відповідальних) травма не загоюється, а цикл продовжується.
  • Бейтсон: «справедливий» мир переможця може стати новим Версалем і запустити наступне коло.

Розв’язання, яке дають обидва тексти: відрізнити Нюрнберг від Версаля. Нюрнберг — правовий суд над названими особами: він закриває цикл. Версаль — колективне приниження нації: він відкриває новий. Горностай сам про це пише: принцип справедливості має бути реалізований так, щоб група-агресор його відчула, інакше вона «перетворюється на жертву і переживає нову травму». Для корпусу це критерій будь-якого майбутнього врегулювання: справедливість адресна, а не колективна.


III. Що це означає для рамки корпусу

1. Застереження до «горизонтальності» — найважливіший висновок

За опитуванням Горностая 2019–2020 років і даними Горбунової та Климчука, у нащадків Голодомору:

  • політична пасивність і нігілізм;
  • недовіра до влади в усіх формах;
  • сімейне вище за суспільне;
  • толерантність як пасивний захист.

Частина цих рис зовні збігається з тим, що корпус називає горизонтальністю: недовіра до вертикалі, автономія домогосподарства, «моя хата скраю».

Отже, це конкурентне пояснення. Частина того, що Dviina_henealohiia_horyzontalnosti виводить із субстрату (лінія А) або з контрасту (лінія Б), може бути третьою лінією — травматичною. І вона не горизонтальність, а її симулякр: недовіра як наслідок геноциду, а не як принцип самоорганізації.

Як розрізнити. Горизонтальність, за корпусом, — активна форма: самоврядування, рада, кооперація, волонтерство. Травматична недовіра — пасивна: самоізоляція, нігілізм, «не моя справа». Ознака — квадрант Горностая. Справжня горизонталь живе в квадранті 1, травматичний симулякр — у квадранті 2. Цю ознаку можна перевіряти: вона має розводити регіони з різною тяжкістю Голодомору. Це ще одна перевірка рамки, симетрична до Symetrychna_perevirka_ukrainska_vertykal.

2. Хімера як «отцевбивство» (§2.5)

Горностай читає російську культурну травму як «родову травму»: культура, створена спершу киянами (Києво-Могилянська академія, Трубецькой про «українізацію великоросійської культури»), компенсує первинну меншовартість комплексом переваги. Звідси символічне «отцевбивство» щодо материнської культури (Достоєвський, Смердяков).

Це прямо стикується з Rossyia_kak_Khymera (київський субстрат під ординською вертикаллю) і з Khimera_i_refleksyvne_upravlinnia: Хімера не може дозволити субстрату стати суб’єктом.

3. Насильство споріднених спільнот

Із трьох типів геноциду в Горностая другий — між близькими групами, з повторюваною зміною ролей. Сюди ж Фройдів «нарцисизм малих відмінностей» і Джейкобі. Це той самий механізм, що й у Zhyrar: чим ближчий суперник, тим лютіше суперництво. Пара Україна–Росія тут — підручниковий випадок.

4. Сублімація як вихід, який корпус уже практикує

Єдиний продуктивний захист — перетворити травму на історію й міф. Сам проєкт («Бескризисная экономика», kryzu.net) у цих термінах — робота сублімації: переведення травми в теорію. Проте Горностай розрізняє два вектори. Сублімація ретроспективна: вона приймає історію. Міфологічна картина світу проспективна: вона вимагає підтвердити велич і тому потребує агресії. Запобіжник корпусу — не плутати їх.


IV. Беремо / адаптуємо / не беремо

БеремоАдаптуємоНе беремо
Чотири принципи тяжкості як інструмент порівняння травмПринцип справедливості — з розрізненням Нюрнберга й ВерсаляЕсенціалізм культурного коду: «імперська ідея як генетичний код пронизує всю російську культуру». Це суперечить правилу корпусу «структура, а не сутність» (застереження в Ruskyi_mir_iak_inversiia_pravoslavia)
Квадранти реакції: трансформація / депресивність / ресентимент / реваншизмКвадрант як ознака, що розводить горизонталь і травматичний симулякрРанжування травм «на чию користь» (Голодомор vs Голокост) — методологічно ризиковане й не потрібне корпусу
Цикл обміну ролями, «фігура/фон», українська тріада 1648–1921–2014Цикл як розгорнутий у часі симетричний схизмогенез БейтсонаВерсію теракту в Смоленській катастрофі 2010 — офіційні розслідування цього не встановили, твердження спірне
Паралельний процес, Шутценбергер (мовчання → передача)Паралельний процес як психодинамічний аналог «дому Атрідів»Асиметрію щодо примирення: для Польщі Горностай пропонує «всіх за всіх» і «різні правди», для Росії — ні. Корпус має пояснити, чому й чи відрізняється структурно
Окультурення й ритуалізацію як зціленняРитуал як гальмо (Sviato_iak_halmo_istorychnoho_chasu)Дрібні фактичні неточності (Перл-Гарбор датовано 1940 замість 1941)

Про статус джерела. Книга написана учасником травмованої групи під час гострої фази війни. Тому це водночас аналіз і документ — зразок того, як травмована група сублімує досвід. Обидві функції корисні, але висновки про Росію в ній варто читати як позицію сторони, а не як нейтральний діагноз.


Open Questions

  • Чи підтвердиться на регіональних даних, що риси «травматичної недовіри» корелюють із тяжкістю Голодомору, а риси «активної горизонталі» (самоврядування, волонтерство) — ні? Якщо обидві групи рис корелюють однаково, лінії А і Б доведеться переглянути.
  • Три покоління загоєння: від 1933 року це приблизно 2010-ті. Чи не збігається «розконсервування» пам’яті про Голодомор після 2014-го з природним кінцем трипоколінного циклу?
  • Чи можна застосувати до Росії шлях 4 → 3 → 2 → 1 без зовнішньої окупаційної адміністрації, як було в Німеччині та Японії? Історичних прецедентів трансформації без поразки Горностай не наводить. → Розібрано в Vykhid_zi_skhyzmohenezu_bez_porazky_pretsedenty: прецеденти є (Португалія 1974), але найближчий до Росії (СРСР 1991) показує рецидив без опрацювання.
  • Де межа між справедливістю (закриває цикл) і реваншем (відкриває новий), коли кожна сторона симетричного конфлікту вважає справедливою себе? Горностай визнає проблему, але критерію не дає.
  • Чи можна записати «фігуру/фон» Горностая як зміну фаз етногенезу у Гумільова: пасіонарний підйом однієї сторони = вихід її травми у «фігуру»?

Зв’язки

Внутрішні

Зовнішні

  • Горностай П. Психологія колективних травм: монографія. — Кропивницький: Імекс-ЛТД, 2023. — 336 с.
  • Volkan V. Bloodlines. — 1997; Transgenerational Transmissions and Chosen Traumas. — 2001.
  • Шутценбергер А. Синдром предків. — 2005.
  • Danieli Y. (ed.) International Handbook of Multigenerational Legacies of Trauma. — 1998.
  • Gorbunova V., Klymchuk V. The Psychological Consequences of the Holodomor in Ukraine. — 2020.
  • Gobodo-Madikizela P. (ed.) Breaking Intergenerational Cycles of Repetition. — 2016.
  • Bateson G. Steps to an Ecology of Mind. — 1972.