Бескризисная экономика этногенеза

Східнослов'янський бог коріос: Велняс, Велес, Всеслав і осетинський контроль

время чтения ~6 мин.

Східнослов’янський бог коріос

Кершоу присвячує слов’янам півсторінки й чесно каже, що більше даних немає. Але те, що вона наводить, разом із осетинським і балтським матеріалом складається в конфігурацію, якої у ваулті не було: у східній частині ІЕ-ареалу бог чоловічих братств упізнається — і впізнається під іменем, яке ми звикли читати інакше. Осетинський кейс при цьому працює як контрольний зразок, бо там інститут дожив до етнографічного опису.

I. Балтський слід: Велняс

Литовський Велняс (Vélnias, найдавніша форма Velinas) — за Гімбутас:

ОзнакаОпис
Сфера«бог мертвих і худоби» — смерть плюс багатство/родючість
Дружинаведе загін «велес» — привидів героїв
Аналогпряма відповідність Дикому Полюванню
Звірині формивовк і пес — «лише дві з численних»
Ім’ятабуйоване, вживалися замінники
Замінник 1Пікулас / Пікіс / Піктіс — «бог гніву»
Замінник 2Рагіус — «провидець»
Окоодноокий: «Один глаз Велняса — магічний, як у германського Одіна»

Два замінники імені відтворюють ту саму пару, що й у корені *wōd-: гнів і віщування. Це незалежне підтвердження тези з Odyn_boh_korios — лють і пророцтво описуються як один предмет, а не два.

II. Велес: перечитування

Гімбутас: «у давньоруського Велеса також багато схожості з Велнясом». Рідлі додає: Велес схожий на Аполлона, бога поетів; пов’язаний зі смертю, худобою, віщунами.

Це змінює звичну оптику. Велес у стандартному прочитанні — «скотий бог», антагоніст Перуна, іноді «бог багатства й торгівлі». У рамці коріос картина інша:

Ознака ВелесаСтандартне читанняЧитання через коріос
«Скотий бог»покровитель худоби, третя функціяхудоба як здобич плюс зв’язок зі світом мертвих
Зв’язок зі смертюхтонічність, підземний світбог війська мертвих, як Велняс і Один
Віщуни й поетиБоян — «Велесів внуче»*wōd-функція: віщун-поет під його патронатом
Протистояння Перунуосновний міф, громовержець проти зміяпара тевта/коріос: Перун — бог громади, Велес — бог ватаги

Останній рядок — гіпотеза, і її треба маркувати як гіпотезу. Але вона робить основний міф не космогонією, а соціальною драмою: конфлікт двох половин одного світу, а не добра зі злом.

«Боян, Велесів внуче» з цієї позиції читається буквально: співець належить богові коріос, бо *wōd-функція — його. Пор. Kobzarstvo_iak_teurhichna_shkola і Davyd_psalmospivets.

III. Святовит і руська волкодлача лінія

Святовит — за Саксоном Граматиком, предводитель елітної групи. Кершоу: «на жаль, це все, що в нас є».

Волкодлачий комплекс із джерел, які вона наводить:

  • билина про волхва Всеславьевича — народжений із ознаками віщуна й перевертня;
  • Всеслав Полоцький — обертання на вовка у «Слові о полку Ігоревім», життєпис у ПВЛ;
  • сербські імена на vuk («вовк») і композити (Миловук, Добровук — пор. грец. Автолік);
  • герой Вук Ґрґурович — Ognjen Vuk («вогненний вовк») і Zmaj despot Vuk («вовк, що подолав дракона»); при народженні знамення вказували на перевертня, а виріс він удатним воїном. У піснях він «перевертень і удатний воїн» — обидва водночас, без суперечності.

Останнє формулювання варте виділення. У пізнішій, християнізованій оптиці перевертень — прокляття. У пісенній традиції це один статус: перевертництво і воїнська вдача не протиставлені, а тотожні. Саме це стверджує нота Vovkulaka («вовк = статус ініційованого воїна»), і сербський матеріал дає їй незалежне підтвердження.

Всеслав при цьому — князь, тобто випадок суміщення влади й коріос-функції. Пор. розбір суміщення в Davyd_psalmospivets: конфігурація рідкісна й нестійка.

IV. Осетинський контроль — найцінніше

Осетинський матеріал важливий тим, що там інститут дожив до етнографічного опису, тоді як слов’янський доводиться реконструювати.

Уастирджі / Васгергі (Св. Георгій):

  • драконоборець;
  • іноді лікоморфний;
  • «дуже чітко зберіг вигляд покровителя чоловічих товариств і воїнів»;
  • основні обряди ініціації відбуваються на його свято.

Тутир — «господар вовків». На святі Стир Тутиртæ:

  • військові змагання, збори й свята чоловіків;
  • хлопці й підлітки проходять багатоступеневу ініціацію;
  • центральний елемент — ритуальна смерть із подальшим відродженням;
  • душу хлопця забирає демон Удхассаг в образі вовка.

Зв’язок обох із військовою справою фіксується в нартівському епосі.

Що це дає

Що бачимо в ОсетіїЩо це підтверджує
Христ. святий утримав функцію бога коріосбог не зникає, а переодягається — сценарій із Tevta_i_korios_dva_bohy
Драконоборець = покровитель ініціаціїзмієборство є ініціатичним, а не лише космогонічним сюжетом
Господар вовків окремо від святогопара функцій розведена між двома фігурами, не злита
Ритуальна смерть, душу забирає вовк-демонвовча ініціація — не метафора, а процедура з described механікою
Багатоступеневістьінститут має градації, а не єдиний поріг

Останній рядок важливий для Kozak-iak-initsiiovanyi: якщо осетинський зразок типовий, то й українська ініціація мала б мати ступені, а не один акт.

Осетинська лінія прямо продовжує Skifo_osetynska_osova_model і дає їй те, чого бракувало — обрядову конкретику, а не лише лексичні й епічні паралелі.

V. Скіфський лексичний слід

  • скіфо-сакські *Ourgos, *Ourgodakos ← авест. vahrka «вовк»;
  • скіфський цар Іспакая (бл. 680–676 до н. е., ассирійські джерела) ← іран. spaka «собака»; протетичне «і» додане через аккадську фонетику;
  • те саме ім’я Σπάκος у написі з Ольвії (IOSPE I, 133);
  • Спако — ім’я годувальниці Кіра, засновника Перської імперії.

Тобто «собачі» й «вовчі» імена в скіфському ареалі — не поодинокі, а системні, включно з царським рівнем. Пор. Skifska_mova_i_pytannia_iranskosti.

VI. Обережність

Тут потрібна дисципліна, бо матеріал спокусливий.

Що можна стверджувати:

  • балтський Велняс має набір ознак бога коріос, включно з одноокістю — це описано в джерелах;
  • осетинський комплекс Уастирджі/Тутир описаний етнографічно — це факт, а не реконструкція;
  • волкодлачий комплекс у східнослов’янських і сербських текстах засвідчений.

Що є гіпотезою:

  • ототожнення Велеса з богом коріос — спирається на Гімбутас і Рідлі, тобто на типологічну схожість, а не на прямі свідчення;
  • читання пари Перун/Велес як пари тевта/коріос;
  • «Боян, Велесів внуче» як указівка на *wōd-функцію.

Чого стверджувати не можна:

  • що східнослов’янський пантеон реконструюється повно. Кершоу сама пише: про слов’ян «це все, що в нас є».

Ризик тут той самий, що описано в Mezha_semantychnoi_rekonstruktsii та Myf_o_myrnom_matryarkhate: типологічна схожість приймається за генеалогічний зв’язок, і далі реконструкція починає жити власним життям. Осетинський кейс тому й цінний, що не потребує реконструкції.

Open Questions

  • Чи є в українському фольклорі слід господаря вовків, окремого від святого-драконоборця? Кандидати: Chuhaister, Юрій-вовчий пастир у календарних віруваннях.
  • Чи припадають українські «вовчі» календарні дати на ті самі позиції року, що осетинське Стир Тутиртæ? Збіг був би сильним аргументом, розбіжність — теж інформативною.
  • Багатоступеневість ініціації в осетинському зразку: чи має український матеріал сліди ступенів, чи лише єдиного порогу? Питання прямо стосується Kozak-iak-initsiiovanyi.
  • Чи витримає перечитування Велеса перевірку на першоджерелах — чи це коло цитувань Гімбутас → Рідлі → Кершоу без незалежного підтвердження?
  • Всеслав Полоцький як князь-перевертень: одиничний випадок чи слід норми, за якою правитель мав пройти коріос?

Зв’язки

Внутрішні

Зовнішні

  • Kershaw P. K. The One-eyed God. — JIES Monograph 36, 2000. — 8.3.5, 8.3.6, 9.2.1, 9.4.
  • Gimbutas M. The Lithuanian God Velnias // Myth in Indo-European Antiquity / G. J. Larsen (ed.). — Berkeley, 1974.
  • Ridley R. A. Wolf and Werewolf in Baltic and Slavic Tradition // JIES 4 (1976).
  • Jouet P. Religion et mythologie des Baltes. — Milan/Paris, 1989.
  • Saxo Grammaticus. Gesta Danorum — про Святовита.
  • «Слово о полку Ігоревім»; «Повість временних літ» — Всеслав Полоцький.
  • IOSPE I, 133 — ольвійський напис Σπάκος.

Graph View

Обратные ссылки