Ярило і Купала: імʼя, що вціліло
Соколова доходить висновку, який варто читати як експеримент із контрольною групою: Ярило і Купала — одне свято. «Купала» — пізніша назва, що зʼявилася, коли літнє сонцестояння приурочили до дня Іоанна Хрестителя. Там, де ця дата не прижилася — бо потрапила в піст, місцями втрималася давня назва: ярилин день, і справляли його перед постом, на петрівські заговини.
Витягнуто з Соколової, розділ «Праздник летнего солнцеворота».
I. Формулювання
«Можна майже з повною певністю поставити знак рівності між Купалою і Ярилою. Купала — назва пізніша, що зʼявилася у східних словʼян, коли свято, як і в інших християнських народів, було приурочене до дня Іоанна Хрестителя. Там же, де свято в цей день не прижилося (імовірно, тому, що припадало на піст), збереглася місцями давня назва — ярилин день.»
Підпори:
- Снєгирьов: «Іван Купала… між черню називався ярилов день у Ярославській, Тверській і Казанській губерніях» — тобто одне свято під двома іменами в одних і тих самих місцях;
- топоніміка: Ярилина гора, Ярилина роща, «ярилина плешь»;
- зміст ярилиних гулянь тотожний купальським: ніч, вогнища, високе місце над рікою, купання, «розгнузданий характер»;
- тавдинське петрове «яєчне заговення», яке теж називали святом Ярили: вогнища на березі, варіння й катання яєць, загальне купання після заходу сонця, стрільба «щоб відігнати злих духів».
II. Чому це важливо
Це зворотний випадок до всього іншого в книзі. Скрізь ми спостерігаємо, як прошивка ставить своє імʼя поверх операції. Тут показано умову, за якої вона не змогла: коли її власний календар заблокував собі доступ.
Виходить пара з двома контрольними точками:
| Умова | Що сталося з іменем | Що сталося з обрядом | Приклад |
|---|---|---|---|
| Церква не приурочила свято | імʼя втрачено (лишилося в поляків) | обряд збережено повністю | Масниця |
| Церква приурочила й дозволила | імʼя замінено на християнське | обряд збережено з новим адресатом | Юрій, Трійця |
| Церква приурочила, але заборонила постом | давнє імʼя вціліло | обряд мігрував на дату перед постом | Ярилин день |
Тобто збереження язичницького імені — не показник особливої архаїчності місцевості. Це побічний ефект календарного конфлікту всередині самої прошивки.
III. Що відомо про сам образ
Тут дисципліна обовʼязкова: відомо мало.
- У Костромі на петрівські заговини ховали опудало Ярили з підкресленими чоловічими атрибутами (Снєгирьов, Терещенко).
- У Данилівському повіті ще на початку XX ст. ліпили з глини Ярилу і Ярилиху, після гуляння розбивали й скидали у воду (за Померанцевою).
- У Шуї XIX ст. вже нічого не знали: «про Ярилу ніхто нічого не знає, знають тільки, що в цей день треба йти на гуляння».
- Єдина пряма відповідь про його природу, записана в с. Дєдіново 1898 р.: «Він любов дуже схвалював».
Соколова додає лінгвістичний аргумент: значення слів із коренем яр- більше відповідає спекотному літу й оргіастичному характерові свята, ніж весні. Це підстава відмовити Афанасьєву й Іванову-Топорову, які ставили Ярилу під весняного Юрія (Yurii_vidmykaie_zemlyu, §IV).
IV. Чого не робимо
Не добудовуємо з цих уламків божество. Соколова цього не робить, і причина проста: свідчень мало, вони пізні, зібрані здебільшого вже за спогадами, а форма опудала (чоловіча пара Ярило/Ярилиха, розбивання й скидання у воду) структурно тотожна десяткам інших пар опудал у циклі — Семик і Семичиха, Купала й Марена, Кострома. Це тип обряду, а не портрет бога.
Що можна стверджувати твердо: у східних словʼян був фіксований літній вузол найвищої ваги, розмічений двома хрестами вже на календарі IV ст., і він мав власне імʼя, відмінне від християнського. Далі — тиша.
V. E/M-дисципліна
| Твердження | Мітка |
|---|---|
| Назва «ярилин день» у центральних російських губерніях; топоніміка | E |
| Купання, вогнища, нічне гуляння, тотожні купальським | E |
| Опудало Ярили в Костромі; глиняні Ярило й Ярилиха | E (Снєгирьов, Терещенко, Зімін через Померанцеву) |
| Свідчення Снєгирьова про два імені одного свята в одних губерніях | E |
| Ярило = Купала | M, «майже з повною певністю» самої Соколової |
| Причина збереження імені — піст | M, «імовірно» |
| Реконструкція Ярили як бога-сонця, подателя життя й родючості | M, слабка база — тримати як гіпотезу |
Open Questions
- Чи є ще випадки, де язичницьке імʼя вціліло саме через календарний конфлікт? Це готовий пошуковий шаблон: шукати давні назви на заговинах, тобто на датах перед постами.
- Чому імені Ярили немає в українців і майже немає в білорусів? Якщо механізм у пості, а піст спільний, різниця має бути в чомусь іншому.
- Дєдіновська відповідь «він любов дуже схвалював» — це залишок памʼяті чи реконструкція самого інформатора з назви гуляння?
Звʼязки
Внутрішні
- ← Sokolova_kalendarna_obriadnist — нота-джерело
- ↔ Pist_iak_instrument_vytisnennia — механізм, що дав цей результат
- ↔ Neproshyta_zona_masnytsia — друга контрольна точка тієї самої пари
- ↔ Slovianske_iazychnytstvo_panteon — місце Ярили в питанні про пантеон
- → Yurii_vidmykaie_zemlyu — спростування весняної привʼязки
Зовнішні
- Соколова В. К. Весенне-летние календарные обряды… — М.: Наука, 1979.
- Померанцева Э. В. Ярилки // Советская этнография. 1975. № 3.
- Снегирёв И. М. Русские простонародные праздники и суеверные обряды. Вып. I–IV. — М., 1837–1839.