Юрій відмикає землю
Найчистіший задокументований випадок підстановки в усій книзі. Одна й та сама пісенна формула — хтось бере ключі, відмикає землю і випускає теплу росу — в російських веснянках звернена до Весни-красної, у білоруських юрʼєвських — до святого Юрія. Операція, образ, синтаксис і функція тотожні; змінився тільки адресат.
Витягнуто з Соколової, розділ «Первый выгон скота — егорьев день».
I. Дві версії однієї формули
Соколова (л. 1363):
«У російських веснянках відімкнути землю і випустити тепле літо просять Весну-красну, у білорусів же цю функцію частіше виконує “святий Юры”.»
У другому варіанті пісні ключі Юрієві велить узяти його мати — «Юрʼєва матушка». Тобто підставлено не одну постать, а пару, і жіноча половина в парі не має жодного відповідника в житії Георгія.
Це і є робочий доказ. Замінена постать тягне за собою елементи, яких у прошивці немає: мати з ключами, роса як жіноча краса («та дівоцька краса, як літняя роса»). Прошивка дала імʼя; решта конструкції — не її.
II. Кінець ланцюга: імʼя без носія
Запис 1969 р. з Ляховицького району: заклинальна формула жива, але Юрій перетворився на істоту жіночого роду — «дзе наша Юрʼе хадзіла… там наша жыта ўрадзіла».
Порядок вимирання виходить такий: функція → формула → рід і стать адресата → імʼя.
Формула переживає знання про того, до кого звернена. Це дзеркало до масничного випадку, де загинуло імʼя, а обряд лишився: тут навпаки — лишилося імʼя, спорожніле від змісту.
III. Що ще сидить під Юрієм
- «Скотячі» боги. Соколова: «На нього були перенесені значною мірою уявлення й обряди, що стосувалися колишніх “скотячих” богів». Юрій наказує вовкам і розподіляє їм корм: «у вовка в зубах — Єгорій дав».
- Господар. Найархаїчніший запис (Могильовщина, 1853) обходиться без Юрія взагалі: господар кладе хліб на надламану гілку, кланяється тридцять разів і каже: «Хозяин, на тебе хлеб и соль! Паси мой скот». Жертва духові місця, а не святому. Це нижній шар під шаром святого.
- Іконопис як фактор. Зображення вершника на коні саме породило обрядовий пласт: об’їзд стада на білому коні, кінське свято на Юрія, звертання до коня «ах ти, Єгорій хоробрий». Прошивка тут не лише перейменувала, а й додала матеріал — рідкісний випадок.
- Змієборство і вода. Закарпатський обряд обливання на Юрія пояснюють легендою: «змій закрив воду… Георгій убив змія і пустив воду». Соколова: обливання для викликання дощу «незрівнянно давніше за ці пізні, породжені християнством пояснення». Пор. Zmiieborstvo_osnovnyi_mif: індоєвропейський сюжет про змія, що замкнув води, повернувся в село через житіє.
IV. Гальмо: Ярило під Юрієм — ні
Афанасьєв, Єфименко, згодом Іванов і Топоров ставили під Георгієм Ярилу. Соколова відмовляє, і її аргументація варта відтворення як зразок методу:
- підстава — єдине свідчення 1846 р. (білоруська дівчина, що зображала весну, названа Ярилом);
- усі решта свідчень про Ярилу відносять його свято до розпалу літа, а не до весни;
- обряди Юрієвого дня «дуже близькі в усіх словʼянських і багатьох європейських народів і сходять до єдиної давньої основи», отже привʼязка до конкретного словʼянського божества не потрібна для пояснення.
Правило, яке з цього виводиться: субстрат розпізнається за функцією і структурою обряду, а не за підстановкою реконструйованого імені. Занести до Samoaudyt_korpusu_za_oznakamy_mifotvorchosti.
V. Юрʼєва роса
Окремий вузол, який добре тримається: росу збирають, розстеливши по житу полотно і вичавивши його; нею лікують очі, обмивають худобу, змішують із хрещенською водою. «Будь здоров, як юрʼєва роса.»
Тут видно, як прошивка не втручається: жодного церковного елемента, крім хрещенської води, доданої «для підсилення». І видно вторинну раціоналізацію: качання по житу заради врожаю переосмислюється як качання по росі заради здоровʼя. Об’єкт дії зсувається з ниви на тіло — той самий рух від космічного до особистого, що й у спуску обряду до дітей.
VI. E/M-дисципліна
| Твердження | Мітка |
|---|---|
| Дві версії формули «відімкнути землю» — до Весни й до Юрія | E |
| «Юрʼе» жіночого роду в записі 1969 р. | E |
| Заклинання до «хозяина» замість Юрія (Могильовщина, 1853) | E, одиничне |
| Перенесення на Георгія функцій «скотячих» богів | E/M |
| Закарпатська легенда про змія як пізніше пояснення обливання | E/M |
| Ярило ≠ Георгій | M, але аргументація сильна |
| «Функція, а не імʼя» як правило розпізнавання | M, методологічне |
Open Questions
- Чи є український аналог білоруської формули з ключами — і до кого він звернений?
- «Хозяин» із запису 1853 р.: чи трапляється це звертання ще десь у пастуших обрядах? Якщо так, під святим лежить не божество, а дух місця, і це змінює рівень реконструкції.
- Скільки ще формул мають дві паралельні версії адресата? Це готовий пошуковий шаблон для наступних книг.
Звʼязки
Внутрішні
- ← Sokolova_kalendarna_obriadnist — нота-джерело
- ↔ Imperatyv_i_optatyv_hramatyka_proshyvky — той самий зсув на рівні способу дієслова
- → Kalendar_sviatykh_iak_ahronomichna_karta — Юрій у складі повного розпису святих по агрооперціях
- ↔ Zmiieborstvo_osnovnyi_mif — сюжет, що повернувся через житіє
- ↔ Zustrichna_koevolyutsiia_lyudyny_i_sviiskykh_tvaryn — скотарський шар обряду
- → Samoaudyt_korpusu_za_oznakamy_mifotvorchosti — занести правило «функція, а не імʼя»
- ← Khrystyianizatsiia_i_dvoviria
Зовнішні
- Соколова В. К. Весенне-летние календарные обряды… — М.: Наука, 1979.
- Шаповалова Г. Г. Егорьевский цикл — весенние праздники скота // Фольклор и этнография. — Л., 1974.
- Иванов В. В., Топоров В. Н. Исследования в области славянских древностей. — М., 1974.