Імператив і оптатив: граматика переходу від магії до релігії
Прошивка залишає слід не тільки в іменах, а й у способі дієслова. Доки людина діє на світ сама, заклинання стоїть у наказовому способі: іди, принеси, відімкни. Щойн між людиною і світом зʼявляється посередник, наказ переходить у прохання: дай Боже, благослови, уроди. Функція, форма й образність фрази при цьому не змінюються. Це найточніша операціоналізація прошивки, яка в нас є: змінюється адресат і спосіб, зберігається синтаксис.
Витягнуто з Соколової, Висновок, л. 2113.
I. Формулювання джерела
«Первісно субʼєктом, що намагався впливати на природу, виступала сама людина. Для заклинальних формул характерні наказові або призивні інтонації, часом вони звучать як наказ… Пізніше, коли між людиною і природою зʼявилися посередники — різні надприродні істоти, бог, — стали звертатися до них, і наказові інтонації змінювалися на прохальні, молитовні… Але функція і форма заклинань, характер і прийоми зображення в них дійсності лишалися колишніми.»
II. Дві колонки
| Шар I — наказ (людина діє сама) | Шар II — прохання (є посередник) |
|---|---|
| «Уходи, зима, з морозами» | «Благослови, боже, зиму провожати, весну закликати» |
| «Дощ, дощ, на бабину рож» | «Уроди, боже, жито, пшеницю, всяку пашницю» |
| «Весна-красна, на чому прийшла?» | «Юрію, подай ключі землю відмикати» |
| «Жайворонки, летіть, літо принесіть» | «Святий Єгорію, упаси нашу скотину» |
Соколова прямо каже про пісню «Благослови, боже, весну закликати»: це «видозмінене під впливом християнства давнє весняне заклинання: замість безпосереднього звертання до весни йде звертання до бога, але сенс і функція пісні від цього не змінилися».
III. Чому це важливіше за підстановку імен
Підстановка імені (Мокош→Параскева) — те, що бачить кожен і що легко оскаржити як книжницьку конструкцію (Khrystyianizatsiia_i_dvoviria, критика Левін). Зсув способу дієслова — інший клас доказу:
- Він не потребує знання про язичницьке божество. Не треба доводити, ким була Весна-красна. Досить того, що до неї зверталися в наказовому способі, а до Бога — у прохальному.
- Він зберігся в паралельних записах. Обидва шари живі одночасно в XIX ст.: часто в одному селі співали і «Весна-красна, на чому прийшла», і «Благослови, боже».
- Він вимірюваний. Можна порахувати частку імперативних форм у корпусі заклинань по регіонах і датах і побудувати градієнт прошивки.
IV. Третій шар: деперсоналізація агента
Між наказом і проханням є проміжна форма, яку Соколова фіксує, але не називає окремо. Формула вербового удару, спільна для росіян, українців і білорусів:
«Не я бʼю, верба бʼє. Хвора в ліс, а здоровʼя в кості.»
Тут субʼєкт уже не наказує, але ще й не просить: він знімає з себе авторство дії й приписує його інструменту. Це захисна конструкція, доречна саме тоді, коли магічна дія стала ризикованою для того, хто її виконує, — тобто вже під прошивкою, але ще без молитовної форми.
Стійкість формули (варіанти в трьох народів практично не розходяться) робить її кандидатом на найдавніший уцілілий текстовий шар циклу.
V. Куди це веде далі
Соколова показує й завершення траєкторії — коли зникає віра не тільки в дію, а й у слово:
«Відсутність спільних і стійких текстів заклинань, можливість їх варіювання показують, що слову як такому вже не приписувалося магічного значення; важливо було висловити думку.»
Повна шкала виходить така:
наказ світові → деперсоналізований наказ («не я бʼю») → прохання посереднику → вільна імпровізація → мовчання або жарт
Кожен щабель — втрата однієї властивості: спершу авторства, потім адресності, потім формульності. Пор. з Slovo-iak-tekhnolohiia: тут та сама технологія, знята покроково.
VI. E/M-дисципліна
| Твердження | Мітка |
|---|---|
| Наявність обох типів формул у корпусі XIX ст. | E |
| «Благослови, боже, весну закликати» — християнізована переробка прямого звертання | E/M (реконструкція Соколової, підперта наявністю прямого варіанта) |
| Формула «не я бʼю, верба бʼє» стійка в трьох народів | E |
| Послідовність «наказ → прохання» як історична, а не паралельна | M |
| Пʼятищаблева шкала деградації | M (наша добудова) |
| Можливість порахувати градієнт прошивки за часткою імперативів | M, фальсифікована програма |
Open Questions
- Чи витримає гіпотеза перевірку на матеріалі, де християнізація датована точно й пізно (Литва, Лапландія)? Там мав би бути вищий відсоток імперативних формул.
- Чи є зворотні випадки — прохальна форма, що повернулася в наказову? Кандидати: заговори знахарів, де до святих звертаються наказово.
- Чи корелює спосіб дієслова зі статтю виконавця й типом обряду (жіночі веснянки проти чоловічих пастуших «відпусків»)?
Звʼязки
Внутрішні
- ← Sokolova_kalendarna_obriadnist — нота-джерело
- ↔ Ahrarnyi_kalendar_pid_tserkovnoyu_sitkoyu — те саме на рівні дат
- ↔ Spotvorennia_iak_vidbytok_substratu — обидві ноти шукають субстрат у формі, а не в словнику; там граматика мови, тут граматика звертання
- → Yurii_vidmykaie_zemlyu · Kalendar_sviatykh_iak_ahronomichna_karta — де саме сидить підставлений адресат
- ↔ Slovo-iak-tekhnolohiia · Melodiia_perezhyvaie_tekst — інші зрізи того самого текстового шару
- ← Khrystyianizatsiia_i_dvoviria — прошивка, що спричинила зсув
Зовнішні
- Соколова В. К. Весенне-летние календарные обряды… — М.: Наука, 1979 (Заключение).