Скіфські монстри як служителі Великої Богині
Грифони, сфінкси, гіппокампи і змієнога діва в скіфському мистецтві — не декор і не «чужі цитати», а почет Великої Богині: її служителі, її паредр і її власні монструозні іпостасі. Для нашої діахронної лінії це ключова ланка: Владичиця звірів Егеїди й Месопотамії доходить до степу, а в Греції та сама владичиця вже стала Медузою, якій відрубують голову. Скіфська фаза — та, де Богиня ще сама тримає відрубану голову.
Розбір статті І.Ю. Шауба (СПбДУ / ІІМК РАН), 2017. Повний текст — Shaub_Monstry_v_kulture_skyfov_2017. Сторінки — журнальні.
I. Теза статті в п’ять кроків
- Монстри важливі, а не другорядні. Поширена думка (Переводчикова 1994): синкретичні істоти «малохарактерні» для звіриного стилю, їх запозичено. Шауб: у скіфів є власні монстри, яких немає ніде більше: грифон-олень, риба-олень, оленептах, лосептах, грифохімера, кетос-лев-лебідь-грифон із Семибратніх курганів; найпопулярніший у VII–VI ст. — грифобаран (бараноптах), за Шаубом — образ фарну, благодаті від Великої Богині (с. 27–28).
- Монстри — служителі Богині. Морські чудовиська фланкують крилату богиню (діадема з Мюнхена), везуть Фетіду (підвіски жриці з Великої Близниці), нереїд (анапський саркофаг). Грифони — у змієногої з Куль-Оби, яка поєднує орлино- і левоголового грифона в одному тілі (с. 28–29).
- Великі божества самі монструозні. Змієнога прародителька (5 версій генеалогічного міфу); Медуза = «Владичиця» — колишня іпостась Богині; чоловічий паредр — крилатий бог із ногами-пагонами, що закінчуються гіппокампами (діадема з Куль-Оби); птахоподібний «Владика звірів» на драконах (накладка колчана, Соболева Могила) (с. 30–32).
- Принцип монстра — інь-ян. Терзання і «зооморфні перетворення» поєднують протилежні сутності в одному образі → типологічна паралель до китайського інь-ян: та сама експресія, шаманська основа, екстатичні культи, ритуальна зміна статі (енареї) (с. 30).
- Джерело образів — змінений стан свідомості. Скіфи вживали коноплю (Геродот IV, 75; археологія) → гібриди як продукт видінь (с. 32–33).
II. Діахронна лінія: Владичиця звірів від Вавилона до степу
Найцінніше в статті для нас — не окремі тлумачення, а ланцюг, який Шауб сам вибудовує:
| Фаза | Пам’ятка | Що відбувається з Богинею |
|---|---|---|
| Неоліт — бронза, Егеїда | Потнія Терон (Christou 1968) | Владичиця звірів, звірі обабіч неї |
| Вавилонія, XIV–XIII ст. до н.е. | Каситська печатка: богиня тримає лапи двох грифонів у позі служіння (Porada; Tulok — богиня, не бог) | Грифон уперше — служитель Богині |
| Мінойці, мікенці | грифон і саме слово запозичені зі Сходу (Frankfort) | Іконографія переходить на захід |
| Скіфи, VII ст. до н.е. | Келермеські дзеркало й ритон: домінує крилата Владичиця звірів; грифони, сфінкси; діадема з протомою грифона в жіночому похованні | Богиня приходить у степ разом із фігуративністю |
| Скіфи, IV ст. до н.е. | Змієнога з Куль-Оби: грифони вросли в її тіло; змієнога тримає відрубану чоловічу голову (Куль-Оба, Іванівська, Херсонес — склеп жриць Діви) | Богиня сама обезголовлює; грифон — її частина |
| Боспор | Фетіда, нереїди, амазонки як служительки Богині в загробному аспекті | Грецькі образи вчитуються у свою Богиню |
| Греція (паралельно) | Медуза Горгона — «Владичиця» стихій, змії, коні, грифони — стає об’єктом подвигу Персея | Богиню обезголовлюють — пониження в чудовисько |
Головний діахронний висновок (наш, на матеріалі Шауба): ті самі атрибути — змії, коні, вода, грифони, мотив відтятої голови — в Греції належать переможеній Медузі, а в Скіфії — чинній Богині. Скіфія тримає ранішу фазу: Богиня ще суб’єкт смерті, а не її об’єкт. Це прямий матеріал до Ponyzhennia_ranhu_vid_bohyni_do_nechysti: Медуза — класичний випадок, коли «персонаж лишається, змінюється знак».
III. Як це сходиться з Раєвським
| Питання | Раєвський | Шауб | Синтез |
|---|---|---|---|
| Що таке звір у звіриному стилі | Класифікатор зони космосу (птах — верх, копитне — середина, хижак — низ) | Монстр — служитель Богині | Не суперечать: решітка (Раєвський) і господиня решітки (Шауб). Грифон «маркує потойбіччя» — і саме потойбіччям володіє Богиня |
| Терзання | Смерть як умова відродження, жертва | Круговорот буття, інь-ян | Та сама ідея циклу; Шауб додає мову протилежностей |
| Змієнога | Апі, нижній світ, мати-дружина Таргітая | Велика Богиня, прародителька, вища за чоловічих богів | Раєвський ставить вище Табіті (вогонь); Шауб — змієногу Велику Богиню. Див. Open Questions |
| Горгонейон | Скіфи вчитували в нього свою прародительку | Згоден, цитує Раєвського | Повний збіг |
| Ахілл і Фетіда | Ахілл прочитаний як Колаксай | Фетіда — іпостась Великої Богині; Ахілл як скіфський бог (Охотников) | Взаємодоповнення: мати-водна богиня + син-воїн |
| Зміна статі | Не розглядає | Енареї, ритуальне перетворення на жінку — частина культу Богині | → Cholovik_u_zhinochomu_sani_enarei_iak_slid_posady |
IV. Через нашу рамку
| Теза Шауба | Як читаємо в проєкті |
|---|---|
| Жіноче божество — «несподівана для патріархальних індоєвропейців домінанта» (прим. 15) | Незалежне підтвердження тези Arhympasa_i_skifskyi_matriarkhat: арійський пакет у степу не стер жіночої вершини — шар субстрату лишився над ним |
| Чоловічі боги — паредри Богині (у т.ч. «Владика звірів») | Модель «Богиня + підлеглий чоловічий супутник» — як Кібела й Аттіс (Kybela_velyka_maty_vid_Chatal_Huyuka_do_Rymu), а не «Небо-Батько над Землею» |
| Грифобаран = фарн від Богині | Благодать царя походить від Богині, а не від неба → узгоджується з діахронною врізкою про шлюб царя з Табіті |
| Монстр = синтез протилежностей | Не «чудовисько хаосу» (оптика героя-змієборця), а сполучник світів → протилежність Zmiieborstvo_osnovnyi_mif |
| Шаманізм, екстаз, зміна статі | Канал прямого контакту з полем через жіночу посаду → Zhrytsia_i_shaman_dva_typy_operatora, Maska_i_ekstaz_psykhopraktyka_bratstva |
| Інь-ян | Збігається з тезою про «два принципи, що розходяться з одного центру» в Dvi_zmii_trypilskoho_symvolu_kosmolohichna_prohrama — але див. застереження нижче |
V. Беремо / адаптуємо / не беремо
| Беремо | Адаптуємо | Не беремо |
|---|---|---|
| Ланцюг Потнія Терон → каситська богиня з грифонами → Келермес → змієнога Куль-Оби як документовану лінію іконографії (E) | Медузу як «колишню Владичицю» — у модель пониження рангу: Скіфія і Греція як дві фази одного процесу | Конопля як головне пояснення монстрів. Уживання засвідчене (E), але більшість іконографії запозичена з урартського й грецького мистецтва — видінням цього не пояснити. Максимум — фактор популярності (M) |
| Власні скіфські монстри як аргумент проти «декоративності» | Грифобаран = фарн — як робочу гіпотезу, з перевіркою за Канторовичем | Інь-ян як генетичний зв’язок. Шауб сам пише mutatis mutandis і не розглядає впливу Китаю. Для нас — типологічна паралель (M), не спадковість |
| Чоловічий паредр («Владика звірів», бог-пагін) | Амазонок як служительок Богині в загробному аспекті — лише для еллінізованого Боспору | Перенесення боспорських даних на всю Скіфію без застережень |
VI. E/M-дисципліна
- E (засвідчено): пам’ятки, їхні датування й контексти; п’ять версій генеалогічного міфу; уживання конопель (Геродот IV, 75; пазирицькі курильниці); каситська печатка з богинею і грифонами.
- M (модель): «служіння» як семантика всіх монстрів; Медуза як колишня Владичиця; інь-ян; змінений стан свідомості як джерело образів.
- Слабке місце статті: це підсумкова стаття-огляд; аргументація часто замінена посиланнями на власні попередні праці і словом «несумнівно». Головна монографія для перевірки — Шауб 2007, «Миф, культ, ритуал в Северном Причерноморье VII–IV вв. до н. э.» (483 с.).
Open Questions
- Хто на вершині скіфського пантеону — Табіті (вогонь, за Раєвським) чи змієнога Велика Богиня (за Шаубом)? Можлива відповідь у нашій рамці: Табіті — царська (вертикальна) вершина, змієнога — субстратна (горизонтальна); перша обіймає трійку, друга — породжує. Потребує окремої ноти.
- Чи «Владика звірів» із Соболевої Могили — той самий персонаж, що й голова в руці змієногої (Шауб натякає на це для діадеми Куль-Оби)? Тоді паредр — водночас жертва Богині.
- Варто дістати Шауб 2007 і Канторович 2015 (типологія синкретичних істот) у
sources/.
Зв’язки
Внутрішні
- ← Shaub_Monstry_v_kulture_skyfov_2017 — повний текст
- ↔ Zvirynyi_styl_iak_zoolohichnyi_kod — решітка, якою володіє Богиня
- ↔ Raievskyi_model_svitu_skifskoi_kultury — Апі, Табіті, шлюб царя
- ↔ Arhympasa_i_skifskyi_matriarkhat — жіноча домінанта скіфської релігії
- → Ponyzhennia_ranhu_vid_bohyni_do_nechysti — Медуза як грецька фаза пониження
- → Zmiienoha_bohynia_do_Berehydi — змієнога як ланка до Берегині
- ↔ Kybela_velyka_maty_vid_Chatal_Huyuka_do_Rymu — Богиня з чоловічим паредром
- ↔ Tsyvilizatsiia_Velykoi_Bohyni_Drevnia_Yevropa — Потнія Терон як егейська спадкоємиця
- ↔ Cholovik_u_zhinochomu_sani_enarei_iak_slid_posady — ритуальна зміна статі
- ↔ Danyelu_yndo-sredyzemnomorskyi_substrat — Владичиця/Владика звірів як маркер доарійської ОС
- ↔ Dvi_zmii_trypilskoho_symvolu_kosmolohichna_prohrama — інь-ян як типологія
- ↔ Uosson_Hordon — ентеогенна гіпотеза походження релігійних образів
- ↔ Shaub_mif_kult_rytual_Pivnichne_Prychornomor_ia — монографія Шауба 2007: Богиня + паредр як спільний знаменник Причорномор’я
- ↔ Marsadolov_Drevo_Bohynia_Blyznyuky — Келермес → Хохлач: Дерево, тварини обабіч, Богиня
Зовнішні
- Шауб И.Ю. Монстры в культуре скифов // Новое прошлое. 2017. № 4. С. 24–47.
- Шауб И.Ю. Миф, культ, ритуал в Северном Причерноморье VII–IV вв. до н. э. — СПб., 2007.
- Шауб И.Ю. Культ Великой богини у местного населения Северного Причерноморья // Stratum plus. 1999. № 3.
- Канторович А.Р. Образы синкретических существ в восточноевропейском скифском зверином стиле // Исторические исследования. 2015. № 3.
- Christou A.Ch. Potnia Theron. — Thessalonike, 1968.
- Переводчикова Е.В. Язык звериных образов. — М., 1994.